регионал. эконом.

Металургійний комплекс України

Металургійна промисловість України є основою розвитку машинобудування, металообробки та будівництва. У структурі металургійного комплексу виділяють чорну і кольорову металургію.

Сучасна чорна металургія становить матеріальну базу всього комплексу важкої індустрії України. Чорна металургія впливає на розвиток усіх галузей господарства, є найголовнішим споживачем палива, електроенергії та води. Вона охоплює видобуток, збагачення та агломерацію залізних, марганцевих і хромітових руд, виробництво чавуну, доменних феросплавів, сталі й прокату, електроферосплавів, вогнетривів, металів промислового значення, вторинну переробку чорних металів і коксування вугілля, видобуток допоміжних матеріалів.

Металургійний комплекс є основою розвитку не лише більшості галузей промисловості України, а й джерелом валютних надходжень, адже частка його продукції у структурі експорту становить близько 50 %. Крім того, металургійний сектор України привабливий і для інвесторів. У структурі інвестиційного портфеля більшості інвестиційних компаній частка цінних паперів, емітованих підприємствами металургійного комплексу України, становить 20—30 %. Це свідчить про високу довіру інвесторів до цієї галузі та її перспектив.

Цінні папери металургійних підприємств вже багато років входять до групи так званих «блакитних фішок» Першої фондової торговельної системи (ПФТС), яка є головним гравцем на Українській фондовій біржі. Про високу ліквідність активів металургійних підприємств свідчить і те, що серед двадцяти цінних паперів, які входять до індексного кошика ПФТС (набір цінних паперів, на базі яких формується індекс ПФТС), завжди є 6—8 цінних паперів, емітованих металургійними підприємствами.

Чорна металургія з повним технічним циклом виробництва є важливим чинником створення промислових і економічних районів. Супутніми для неї є галузі промисловості, що використовують відходи від виплавляння чавуну й коксування вугілля, від теплової енергетики і металомісткого машинобудування. Потреба в раціональному використанні праці жінок у металургійних районах України зумовлює розвиток у них легкої та харчової промисловостей. Зокрема, чорна металургія впливає на формування таких потужних промислових районів і підрайонів, як Донбас, Придніпров’я, Криворіжжя.

Для чорної металургії характерним є високий рівень концентрації виробництва: 98 % чавунуі97% сталі виробляється на підприємствах з річним обсягом виплавляння понад 1 млн т. За рівнем концентрації виробництва чорних металів Україна посідає одне з перших місць у світі.

Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії — комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Більшість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва. Сучасні металургійні комбінати за внутрішніми технологічними зв’язками належать до підприємств металургійно-енергохімічного профілю.

Крім підприємств повного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавленні чавуну і сталі або тільки сталі й прокату. Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної металургії. Особливе місце займають підприємства, що виробляють феросплави, окремо виділяється «мала металургія», яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виплавленні сталі й прокату.

Металургія повного циклу, переробна й «мала металургія” значно відрізняються між собою за розміщенням.

При розміщенні металургії повного циклу визначальним чинником є сировина і паливо, які за часткою витрат на виплавлення чавуну становлять 30—85 %, у тому числі 50 % витрат припадає на кокс. Для виплавлення 1 т чавуну потрібно 1,2—1,5 т коксівного вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Поєднання транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів забезпечує ефективне функціонування металургійного підприємства.

У переробній металургії використовують переважно металевий брухт. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, вона тяжіє до місць споживання готової продукції. Застосування новітніх технологій у металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного чинника. «Мала металургія» орієнтується на великі машинобудівні центри, що спеціалізуються на виробництві металургійної продукції. Однак, за останні роки відбулося значне зменшення випуску продукції «малої металургії”.

Свої особливості розміщення мають металургійні підприємства, що виробляють феросплави (сплави заліза з легованими металами) та електросталі, котрі виплавляють як у доменних печах, так і електротермічним способом відповідно на металургійних комбінатах повного циклу або на переробних заводах. Дешева енергія і наявність легуючих металів — основний чинник розміщення таких заводів. Виробництво електросталей зорієнтоване на райони з достатньою кількістю електроенергії та металевого брухту.

Частка виробництва електросталі й конверторної сталі в Україні становить 60 % від загального виплаву, тоді як у країнах «сімки» — 100 %. Частка прокату у виплаві сталі за останнє десятиріччя зросла і становить понад 87 %, а в Японії, Франції, ФРН — понад 90 %.

Україна повністю забезпечує себе власною залізною рудою, коксом, іншими допоміжними матеріалами та частково марганцем. Загальні запаси залізних руд за категоріями А + В + С. становлять 27,4 млрд т і складаються з багатих залізистих кварцитів (1,9 млрд т), бідних (24,1 млрд т) і бурих залізняків(1,4 млрд т). У 2009 р. в Україні видобуто 66,5 млн т залізної і 2,5 млн т марганцевої руди.

За рік підприємства чорної металургії України виробляють близько 33 млн т чавуну, 30 млн т сталі, 23 млн т прокату, 3 млн т труб великого і малого діаметра.

Кольорова металургія включає видобуток, збагачення, металургійну переробку кольорових руд, дорогоцінних і рідкісних металів, у тому числі виробництво сплавів, прокату кольорових металів, переробку вторинної сировини і видобуток кольорових каменів. Внаслідок браку покладів різних руд кольорових металів кольорова металургія України розвинена слабше, ніж чорна, і представлена окремими галузями. Провідними галузями кольорової металургії в Україні є алюмінієва, цинкова, магнієва, титанова, ртутна, феронікелева.

Характерними для кольорової металургії є комплексне використання рудної сировини та висока здатність її комбінуватися з іншими галузями промисловості. Для зниження собівартості виробництва алюмінію, наприклад, доцільно поєднувати його з випуском соди, поташу, цементу, а титаномагнієве виробництво — з випуском титанових білил, смол, соляної кислоти, хлору.

Розміщення підприємств кольорової металургії залежить від сировинного та енергетичного чинників. До джерел сировини тяжіють підприємства з виплавляння ртуті, нікелю, рідкісних металів. Алюмінієве, титаномагнієве і цинкове виробництва розміщують у місцях отримання дешевої електроенергії.

Руди кольорових металів мають низку особливостей, що істотно впливають на розвиток і розміщення галузей кольорової металургії:

— низький вміст корисних компонентів у руді;

— виняткова багатокомпонентність сировини (наприклад, мідні колчедани містять мідь, залізо, сірку, золото, кадмій, срібло, індій, галій та ін.);

— велика енергоємність сировини (наприклад, для виробництва 1 т готової продукції нікелю потрібно 5,5 т палива);

— складна форма залягання.

Усі кольорові метали поділяють на кілька груп:

— важкі метали, основними з них є: мідь, найбільшим споживачем якої є електротехнічна промисловість; цинк, що використовується для захисту металоконструкцій від ерозії, одержання високоякісних цинкових білил і сплавів; свинець використовують в електротехнічній промисловості, для виробництва акумуляторів, кабелів, фарб, у медичній промисловості; олово використовують для виробництва білої жерсті, різних сплавів, в електротехнічній промисловості. До важких металів належать також ртуть (використовують в електротехнічній, радіотехнічній, хімічній, медичній галузях, військово-промисловому комплексі); сурма (в чистому вигляді майже не використовується, а у сплавах із м’якими металами підвищує їх твердість, що широко застосовується у хімічній та електротехнічній галузях);

— легкі метали — алюміній, магній, титан та ін.;

— легуючі кольорові метали — ванадій, молібден, хром — їх використовують переважно у чорній металургії;

— рідкісні та розпорошені метали — кадмій, телур, селен, германій, цирконій, галій, берилій, тантал, бор, індій, ніобій;

— благородні метали — золото, платина, срібло, осмій, які використовуються у сплавах для ракетної, атомної, авіаційної, електротехнічної, радіотехнічної, ювелірної промисловостей.

Значний попит на кольорові метали з боку найрізноманітніших галузей економіки зумовлюється широким спектром їх хімічних та фізичних властивостей (високою тепло- та електропровідністю, стійкістю до корозії, легкістю, пластичністю, в’язкістю тощо) [61,182—183].

Металургійний комплекс України

Металургі́йний ко́мплекс забезпечує металом машинобудування та інші галузеві структури економіки України. Він складається з чорної і кольорової металургії, що об’єднує основні й допоміжні виробництва — від добування сировини і палива та одержання допоміжних матеріалів (наприклад, флюси) до випуску прокату й металевих виробів.

Основним виробництвом є випуск готового металу, допоміжним — виробництво сплавів. У чорній металургії — феросплавів (сплав чавуну, наприклад, з марганцем або хромом), переробка вторинної сировини (переробна металургія працює на металобрухті) та прокат чорних і кольорових металів.

Розвиткові металургійного комплексу в Україні сприяли такі чинники: а) близькість розміщення родовищ залізної і марганцевої руд до родовищ коксівного вугілля, вапняків, формувальних пісків і вогнетривів (знайдіть ці родовища на карті і визначте відстань між ними); б) густа мережа шляхів сполучення між родовищами (визначте найважливіші з них на карті); в) розвиток металомісткого машинобудування (знайдіть на карті найбільші центри важкого машинобудування); г) велика кількість металобрухту; д) висококваліфіковані кадри.

Чорна металургія України

Чорна металургія — складна галузь. До неї належать виробництва, різні за організацією і технологією. Це ніби велетенське дерево, могутня коренева система якого перебуває в землі, а гігантська крона спрямована в небо. Видобування і збагачення залізної руди, спікання її в агломерат (спечена в грудки руда) або обкатиші, виплавка чавуну, сталі, виробництво прокату (металеві листи, стрічки, рейки, труби) — це коріння та стовбур дерева, виробництво феросплавів, виплавка електросталі, прокату та порошкова металургія — це крона, коксохімія, виробництво вогнетривких матеріалів, електродів, будівельних матеріалів тощо — листочки цього дерева.

Чорна металургія України за сучасної технології і відсталого, спрацьованого обладнання — дуже матеріаломістка галузь, яка споживає близько ЗО % палива, майже 20 % електроенергії та води, які використовуються в господарстві країни.

У родовищах, що розробляються, багаті залізні руди вже вироблено. Води ж, особливо в районах виробництва металу, не вистачає.

Для виплавки 1 т чавуну треба до 3 т залізної руди, до 1,1 т коксу, 0,5 т вапняку, 10—20 т води, марганцева руда, флюсові матеріали та ін.

0сновну частку залізної руди в Україні дає Криворізький басейн (близько 90 %). Це найбільший район видобутку залізної руди у світі. Звідси руда надходить на металургійні заводи не тільки України, а й європейської частини Росії, а також до Польщі, Німеччини, Угорщини, Словаччини. Видобуток ведеться переважно відкритим (кар’єрний) способом, але часто — з дуже великої глибини. Так, на шахті «Гігант-Глибока» руду видобувають з глибини 1 200—1 500 м. (Поміркуйте, яких додаткових витрат потребує шахтний’ спосіб видобутку залізної руди порівняно з відкритим — кар’єрним.)

Крім економічних витрат видобування залізної руди породжує значні екологічні проблеми. Під час шахтного способу видобування просідає земля, під час кар’єрного — знижується рівень ґрунтових вод; у навколишній місцевості зникає вода з криниць. Із сільськогосподарського обігу вилучаються тисячі гектарів родючих земель, їх відновлення дороге і недостатньо ефективне. З кар’єрів під час підривання тисячі тонн пилу залізної руди піднімаються в повітря й розносяться на десятки кілометрів, вкриваючи поверхню Землі.

Для поліпшення якості металу потрібен марганець. Під час виплавляння чавуну він «зв’язує» сірку й виводить її в шлак, запобігає окисленню заліза. Марганець надає міцності сталі, тобто легує її.

Чорна металургія використовує близько 95 % всього марганцю, що видобувається в країні. Вміст марганцю в руді

менший, ніж заліза в залізній руді. На гірничо-збагачувальних комбінатах (ГЗК) вміст металу в марганцевій руді доводять до 50—60 %. Найбільшим є Таврійський ГЗК в Запорізькій області.

Для виплавляння чорних металів крім залізної і марганцевої руд необхідне паливо. Великі коксохімічні підприємства розміщено в Донбасі (де є сировина і споживач) і в Придніпров’ї (споживач). Видобуток коксівного вугілля ведеться переважно в Донецькій області. Тут зосереджено основне виробництво коксу в країні.

Головні центри коксохімії Донбасу — Макіївка, Горлівка, Стаханов, Алчевськ, Маріуполь, Придніпров’я — Дніпродзержинськ, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Кривий Ріг.

До металургійного комплексу України входить і видобуток нерудної сировини — флюсів і вогнетривких глин. Флюси (вапняк, глинозем, кварц тощо) використовують у чорній металургії, додаючи до руди, щоб одержати шлаки з певними фізичними і хімічними властивостями. Флюсові вапняки і доломіти у значних кількостях знаходяться в Докучаєвському, Первомайському, Новотроїцькому (Донецька область) родовищах та родовищах Дніпропетровської області (поблизу Кривого Рога).

З каоліну, діаспору, доломіту виробляють вогнетривкі матеріали. Вони витримують температури понад 1 580 °С. Каоліни і доломіти видобувають у Донбасі, Придніпров’ї та Криму.

Найбільші родовища вогнетривів — Часовоярське, Ново-райське та Веселинівське.

Чорна металургія представлена здебільшого великими підприємствами — комбінатами, для яких характерний повний виробничий цикл: виплавка чавуну, сталі, виробництво прокату тощо. Найбільші комбінати знаходяться в Кривому Розі, Запоріжжі, Дніпропетровську (Придніпров’я), Макіївці, Єнакієвому, Алчевську (Донбас), Маріуполі (Приа-зов’я). Ці міста є металургійними центрами, в яких знаходиться одне або кілька металургійних підприємств, що визначають їх виробничу спеціалізацію.

Сукупність металургійних центрів та вузлів, що тяжіють один до одного, утворює металургійний район, який охоплює територію однієї або кількох областей і формує територіально-виробничий комплекс із спеціалізацією на виробництві металургійної продукції.

В Україні можна виділити три райони чорної металургії: Придніпров’я, Донбас і Приазов’я. В їх межах формуються окремі вузли і центри.

Придніпровський металургійний район простягся вздовж Дніпра від Кременчука до Нікополя. Цьому сприяло географічне положення на великій водній ма-

гістралі на перетині транспортних шляхів і майже на півдорозі між величезними запасами залізної руди Криворіжжя і коксом Донбасу.

До складу Придніпровського металургійного району входять п’ять великих вузлів виробництва: Дніпропетровський, Запорізький, Криворізький, Нікопольський і Кременчуцький. (Знайдіть на карті ці вузли. Поміркуйте, які із них, на вашу думку, мають кращі умови для дальшого розвитку.) З 32 великих металургійних підприємств України в Придніпров’ї розміщено 14.

Виділені вузли чорної металургії утворені окремими центрами цієї галузі. Так, до складу Дніпропетровського вузла належать комбінати і заводи Дніпропетровська, Дніпродзержинська і Новомосковська. У Дніпропетровську і Дніпродзержинську на металургійних заводах виплавляють чорні метали, є прокатне виробництво. У Новомосковську і Дніпропетровську виробляють також труби. (Пригадайте, в яких галузях господарства і виробництвах використовуються труби.)

Запорізький вузол чорної металургії сформувався переважно на основі сприятливого географічного положення міста, використання води Дніпра та дешевої електроенергії Дніпровської ГЕС. Тут знаходяться найефективніші в Україні підприємства: металургійний комбінат «Запоріжсталь», електросталеплавильний комбінат «Дніпроспецсталь», феросплавний завод.



До складу Запорізького металургійного вузла крім виробництв, що виплавляють метал, входять і коксохімічні заводи, підприємства, які постачають вогнетриви, велика кількість Допоміжних і обслуговуючих заводів та фабрик.

Потужним і компактно розміщеним територіальне є Криворізький вузол. Він об’єднує величезні кар’єри, глибокі залізорудні шахти, шість великих гірничозбагачувальних комбінатів, кілька агломераційних фабрик, найбільший коксохімзавод в Україні, найпотужніший металургійний комбінат «Криворіжсталь». На ньому працює найбільша у світі доменна піч об’ємом 5 000 м3.

Нікопольський вузол складається з підприємств Нікополя і Марганця. В Нікополі знаходяться Південнотрубний та феросплавів заводи. Навколо міст сформувався потужний комплекс марганцеворудної промисловості: великі кар’єри, шахти, збагачувальні фабрики, а також допоміжні і обслуговуючі підприємства.

Не до кінця сформований Кременчуцький вузол. Основою його розвитку є залізорудний кар’єр і Полтавський гірничозбагачувальний комбінат. Звідси руда надходить до металургійних підприємств Придніпров’я і Донбасу.

Донецький металургійний район об’єднує великі вузли і центри, які виникли навколо родовищ коксівного вугілля, вапняків і на основі залізної руди, що завозиться сюди з Придніпров’я. Великі металургійні заводи розміщені в Донецьку, Макіївці, Алчевську, Харцизьку, Єнакієвому, Луганську, Алмазному, Краматорську, Костянтинівці, Стаханові. Тут сформувалося три вузли металургійної промисловості: Донецько-Макіївський (найпотужніший), Єнакіївський, Алчевсько-Алмазнянський. (Знайдіть ці вузли і центри на карті. В якій області Донбасу їх більше? Чому?)

До Донецько-Макіївського вузла входять 4 металургійних заводи, коксохімічні підприємства, допоміжні і обслуговуючі виробництва. Найбільшим у Донбасі і найдавнішим в Україні центром чорної металургії є Донецьк. Перший чавун тут було виплавлено ще в 1873 р.

Єнакіївський вузол складається з великого металургійного заводу з доменними печами, мартенами, прокатними станами, конвертерами. Тут зосереджено і коксохімічне виробництво та допоміжні і обслуговуючі підприємства.

Алчевсько-Алмазнянський вузол знаходиться в Луганській області. Він сформувався на базі трьох підприємств — Алчевського і Алмазнянського металургійних та феросплавів заводів в місті Стаханові. Перша в Україні доменна піч почала давати метал в 1800 р. на Луганському чавуноливарному заводі.

Крім вузлів у Донецькому районі виділяють і окремі центри чорної металургії: Краматорський, Костянтинівський і Хар-цизький.

У Харцизьку діють два металургійних заводи — сталедротоканатний і трубний.

Третій район чорної металургії України знаходиться в При-азов’ї. До його складу входять потужні підприємства Маріуполя (два заводи), а також родовища залізних руд Керченського басейну з Керченським залізорудним комбінатом і Комиш-Бурунською агломераційною фабрикою та окремими цехами Керченського металургійного заводу. Агломерат з Керчі Азовським морем надходить в Маріуполь, флюси — з різних районів Донбасу.

Визначте за картою відстань від Керчі до Маріуполя. Яка середня глибина Азовського моря? Який характер залягання залізної руди на Керченському півострові?

Крім того, Маріуполь має власну сировинну базу для виплавлення чорних металів. Відкрито Маріупольське родовище залізної руди і Південнодонецьке родовище коксівного вугілля.

На Маріупольському металургійному комбінаті «Азовсталь» знаходиться найбільший в Україні листопрокатний стан. Він здатний виробляти до 6 млн тонн сталевих листів на рік.

Однією з основних проблем чорної металургії є вичерпаність багатьох родовищ залізних руд. Кількість заліза в руді зменшується. А, отже, навіть із зростанням видобутку залізної руди виплавка металу також зменшуватиметься.

Кольорова металургія України

Кольорова металургія почала розвиватися в Україні з кінця XIX ст. У 1887 р. до ладу став Микитівський ртутний завод, який поклав початок формуванню Донецького району.

Нині на відміну від чорної кольорова металургія в Україні розвинута порівняно слабо. Пов’язано це з тим, що у минулому на території нашої країни не було відкрито великих покладів руд кольорових металів, а потреби в кольоровому металі задовольняються й досі за рахунок багатих родовищ з різних районів колишнього СРСР.

Руди кольорових металів містять у своєму складі в десятки і навіть сотні разів менше корисного компонента, ніж залізна руда. Тому їх недоцільно перевозити на далеку відстань. Щоб максимально знизити собівартість виробництва кольорових металів і менше забруднювати навколишнє середовище, рудну сировину треба використовувати комплексно. Так, виробництво алюмінію з нефелінів поєднується з виробництвом цементу, соди, поташу, титаномагнієве виробництво — з випуском соляної кислоти, емалей, титанових білил.

Кольорова металургія — енергомістке виробництво. Наприклад, на виплавлення 1 т магнію треба до 22 тис. кіловат-годин електроенергії.

Отже, на розміщення підприємств кольорової металургії впливають два чинники — сировинний і енергетичний. (На економічній карті країни знайдіть центри кольорової металургії. Які райони кольорової металургії можна виділити в Україні?)

В Україні є два райони кольорової металургії: Донецький і Придніпровський.

У Донецькому районі на привізних цинкових концентратах працює великий Костянтинівський цинковий завод. Цинк — універсальний метал. Його використовують у різних галузях господарства: для виробництва цинкових білил, друкарських кліше, для виготовлення сплавів з іншими металами, покриття чорних металів. Під час виробництва цинку утворюються сірчисті гази, які йдуть на виготовлення сірчаної кислоти.

До складу підприємств кольорової металургії Донецького району входить також Артемівський завод обробки кольорових металів, який виробляє латунь, латунний і мідний прокат. Завод наплавочних твердих сплавів розміщений у Торезі Донецької області, підприємство «Інтерсплав» — у Свердловську Луганської області. Крім того, тут знаходяться кілька різних за величиною і спеціалізацією підприємств. Район має добре енергетичне забезпечення.

У Придніпровському районі працюють два великих підприємства кольорової металургії в Запоріжжі — алюмінієвий і магнієвий заводи. (Пригадайте, де використовується алюміній в господарстві і побуті. Наскільки він поширений в земній корі?)

Виробництво алюмінію складається з двох стадій. Спочатку одержують глинозем з бокситів чи іншої алюмінієвої руди. Потім з глинозему виплавляють металічний алюміній. Підприємства, які виробляють глинозем, мають сировинну орієнтацію. Для виготовлення 1 т глинозему необхідно від 2,5 до 4 т бокситів або ж до 6 т нефелінів, кілька тонн вапняків, багато соди і електроенергії. Великий глиноземний завод, що працює на імпортних бокситах, знаходиться в місті Миколаєві.

Для виплавлення 1 т алюмінію необхідно до 20 тис. кВт-год електроенергії. Ще більш енергомістке виробництво магнію (до 22 тис. кіловат-годин). Тому підприємства виробництва алюмінію і магнію у Запоріжжі орієнтуються на дешеву електроенергію Дніпровської ГЕС. Алюмінієвий завод одержує сировину з Миколаївського глиноземного заводу, титановий — з родовищ Івано-Франківської, Житомирської, Дніпропетровської областей, а також з кримського виробничого об’єднання «Титан».

У Придніпровському районі знаходиться Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат. Він орієнтується в своєму розміщенні на електроенергію Дніпродзержинської ГЕС і потужної Придніпровської ДРЕС. Сировинною базою комбінату є Самотканське титанорудне родовище.

У зв’язку з освоєнням нових родовищ кольорових металів є перспективи для дальшого розвитку кольорової металургії в Придніпровському районі.

Алюміній, магній, титан, цирконій та особливо їх сплави є важливими конструкційними матеріалами, тобто матеріалами для виготовлення деталей конструкцій. Вони легкі, міцні, витримують високі температури. Тому їх використовують в літако-, ракето-, кораблебудуванні. Все більшого застосування вони набувають у хімічній, ядерній, харчовій промисловості (реактори, насоси, трубопроводи).

До електроенергії Кременчуцької ГЕС в Придніпровському районі тяжіє і Світловодський завод чистих металів.

У Кіровоградській області Придніпровського району працює Побузький нікелевий завод, що орієнтується на місцеву сировинну базу.

Великі перспективи для розвитку кольорової металургії має Карпатський район, який ще не сформований. У районі зосереджена потужна сировинна база. Тут діє ядро формування цього району — Калуське акціонерне товариство «Оріана».

В окремих містах (Харків, Одеса, Київ) кольорові метали виплавляють з металобрухту. В Запоріжжі налагоджено виробництво електродів для кольорової металургії.

Кольорова металургія країни має практично необмежені природні ресурси для свого розвитку. Алюмінієва сировина — боксити, нефеліни і алуніти виявлено в Черкаській, Дніпропетровській, Донецькій, Хмельницькій і Закарпатській областях. Значні запаси поліметалевих руд знайдено в Луганській області і в Закарпатті. Значні родовища руд кольорових металів відкрито в 90-ті роки. Це — золото, нікелеві, мідні, олов’яні, цинкові, ртутні руди, кобальт, титан, ніобій, гафній, цирконій, платина тощо.

Останнім часом посилилася негативна дія чинників, що стримують розвиток металургії. Це призводить до виникнення цілої низки проблем. Головна з них полягає в тому, що з розпадом СРСР Україні вже не потрібна така кількість металу, яка вироблялася раніше.

Презентація на тему:” Металургійний комплекс України

Металургійна промисловість об’єднує підприємства, які послідовно здійснюють видобування, збагачення, металургійну переробку руд чорних і кольорових металів та нерудної сировини (т. зв. флюсових і вогнетривких матеріалів), виробництво чавуну, сталі, кольорових і дорогоцінних металів, сплавів, прокатне виробництво, переробку вторинної сировини (металобрухту). Основними споживачами продукції металургійної промисловості є машинобудування, будівництво, транспорт.Металургійна промисловість складаєтся з чорної і кольорової металургії.

Чорна металургія

Чорна металургія — одна з найбільш розвинених в Україні галузей промисловості, на яку припадає понад 1/4 всього промислового виробництва. Вона виробляє чавун, сталь, прокат, феросплави, труби та ін. Це — матеріаломістка галузь: для виплавки 1 т чавуну потрібно приблизно 3 т залізної руди, 1,1 т коксу, 20 т води, а також марганцева руда, вапняк, флюси та ін. Тому підприємства чорної металургії розміщуються біля джерел сировини чи палива або між ними.   Україна: має для розвитку галузі значні запаси залізних і марганцевих руд, коксівного вугілля, флюсових та вогнетривких матеріалів, їх родовища дуже вдало поєднуються — переважно у Придніпров’ї та Донбасі.   За обсягом виробництва продукції чорної металургії Україна тривалий час входила до числа провідних країн Європи і світу. Так, у 80-х рр. XX ст. тут щорічно видобувалося 120 — 125 млн. т залізної руди, 7 млн. т марганцевої руди, виплавлялося 55 млн. т сталі. Зараз аналогічні показники значно скромніші — приблизно 55 млн. т залізної руди, менше 3 млн. т марганцевої руди, 32 млн. т сталі (2000 р.). Однак Україна і далі займає чільне сьоме місце серед провідних світових виробників сталі. В останні роки постійно збільшується виробництво прокату, феросплавів, сталевих труб. Ці товари у значних обсягах експортуються за межі України; загалом продукція чорної металургії дає країні найбільше валютних надходжень від експорту.

Виплавка чорних металів традиційно здійснюється на комбінатах повного циклу, які включають усі кінцеві стадії металургійного виробництва, а також виробництво коксу (металургійного палива зі спеціальних марок вугілля) й агломерату (шматків залізної руди, спечених з вапняком і; коксом). Кожне з виробництв має відходи й побічну продукцію, які є сировиною для інших галузей промисловості — хімічної, будівельних матеріалів, металообробки. Підприємства цих галузей, як і заводи важкого машинобудування, вигідно розміщувати поряд з металургійними комбінатами. Отже, чорна металургія має важливе комплексо-утворююче значення, на її основі формуються багатогалузеві вузли.

Найбільшими металургійними комбінатами в Україні є «Криворіж-сталь», «Азовсталь» (Маріуполь), «Запоріжсталь», Дніпровський (Дніп-родзержинськ), Алчевський, Макіївський. Великі металургійні заводи, які не мають повного металургійного циклу, — Донецький, Єнакіївський, два Дніпропетровських та ін. Виробництво феросплавів (сплавів заліза з іншими металами для отримання високоякісних сортів сталі) зосереджено у Запоріжжі, Нікополі, Стаханов, а труб — у Нікополі, Новомосковську, Дніпропетровську, Маріуполі, Макіївці, Харцизьку.

Підприємства чорної металургії розташовані у трьох металургійних районах — Придніпровському, Донецькому і Приазовському.   Придніпровський район сформувався на основі видобутку залізних руд Криворізького, Кременчуцького і Білозерського басейнів, марганцевих руд Нікопольського і Великотокмацького родовищ, флюсів Дніпропетровської області, привізних коксу і вогнетривів (з Донбасу). Тут склалися Дніпропетровський (Дніпропетровськ, Дніпродзержинськ, Новомосковськ), Запорізький, Криворізький, Нікопольський, (Нікополь, Марганець), Кременчуцький металургійні вузли.   Донецький район виник біля родовищ коксівного вугілля на основі переробки руд, що надходять із Придніпров’я (принцип «маятника» — вагони з коксом ‘ідуть на комбінати Придніпров’я, а назад повертаються із залізною та марганцевою рудою). Сформувалися металургійні вузли — Донецько-Макіївський, Алчевсько-Алмазнянський, Єнакіївський та окремі металургійні центри — Краматорськ, Харцизьк, Костянтинівка.

Приазовський район використовував бідні залізні руди Керченського і багаті Криворізького та Білозерського басейнів, марганцеві руди з Нікополя, кокс, флюси і вогнетриви з Донбасу. Однак залізорудні підприємства Керченського півострова призупинили діяльність, тому зараз район охоплює два металургійні підприємства у Маріуполі (на одному з них — комбінаті «Азовсталь» — працює найбільший в Україні листопрокатний стан).   Важливими проблемами чорної металургії України є необхідність технічного і технологічного переоснащення виробництва, поліпшення якості чорних металів, випуску нових видів сталі і прокату. Слабкого розвитку поки що набули недоменні способи виробництва чорних металів, які є екологічно чистими, зокрема електрометалургія (найбільший завод — Запорізький) і порошкова металургія (єдиний завод працює у Броварах під Києвом

Кольрова металургія

Кольорова металургія, на відміну від чорної в україні розинута порівняно слабо. Вона має ряд особливостей: а) у рудах міститься незначна кількість металу, що вимагає розміщення багатьох підприємств кольорової металургії поблизу джерел сировини; б) у рудах кольорових металів міститься багато різних металів, а це вимагає комплексного використання сировини; в) галузь потребує багато енергії і води, а також згубно впливає на довкілля. Таким чином, на її розміщення і розвиток впливають енергетичні та екологічні чинники.

У структурі кольорової металургії України провідне місце займає алюмінієва промисловість. Вона працює на привізній сировині (бокситах з Угорщини, країн Африки, Росії), її підприємства розміщені біля портів і в місцях виробництва електроенергії. Галузь представлена великим Миколаївським глиноземним заводом, продукція якого (глинозем — напівфабрикат для отримання готового металу) використовується в Україні; відправляється вона і в Росію. У Запоріжжі працює алюмінієвий завод, у Свердловську (Луганська обл.) — завод алюмінієвих сплавів.   Серед інших галузей кольорової металургії виділяється виробництво магнію (Калуш), титану і магнію (Запоріжжя), ртуті (Горлівка), феронікелю (Побужжя, Кіровоградська обл.), золота (Мужієво, Закарпатська обл). Ці виробництва працюють на власній сировині, найбільш забезпеченими з них є титанова (родовища руд у Житомирській і Дніпропетровській областях) і ртутна (Донбас) галузі. У Костянти-нівці на привізній сировині створено цинкову промисловість.

В Україні є два райони кольорової металургії — Донецький і Придніпровський. Перспективним є Карпатський район.   Серед проблем, пов’язаних із розвитком кольорової металургії, найголовнішими є забруднення повітря, нагромадження великої кількості порід, некомплектне використання сировини.




Предыдущий:

Следующий: