Экзамен физиология+++

1 Основні закономірності обміну речовин в рослинах.

Рослинам достатньо світла і хлорофілу, щоб з води (Н20) і вуглекислого газу (С02) утворити органічну речовину глюкозу (С6Н1206). При цьому енергія сонячного світла перетворюється на хімічну енергію та запасається в цій речовині. Коли під час дихання речовини розпадаються, енергія знову виділяється. Так рослини забезпечують себе енергією, потрібною для всмоктування води коренем, руху поживних речовин до всіх органів, розпускання і закривання пелюсток, проростання насіння тощо.

2 Білки рослин,хімічний склад, будова,функції.

.Білки-полімери,мономерами яких є амінокислоти.Функції:

-каталітична-Всі метаболічні процеси рослини йдуть з допомогою ферментів — структурна- білки входть до складу різних клітинних структур, Вони є основним елементом.-транспортна- деякі білки здатні процесів пересування через клітинні оболонки і базом з білками рухають різні поживні речовини.-захисна- деякі білки здатні до виконання фунції захису від різних хвороб , шкідників від несприятливих умов.- скорочувальна- в процесі розмноження рослин.

-рецепторна- факторів зовнішнього й внутрішнього середовища.

- Енергетична -Відкладання-

Взаємодія 2 амінокислот утворюютьть міцний зв’язок,який називають пептидним.

Послідовність амінокислот в поліпептидному ланцюзі називають первинна структура білка..

Вторинна структура це упорядковане самоцільно відтворене просторове розташування поліпептидного ланцюга.Третинна структура характеризується компактним розташуванням у просторі поліпептидного ланцюга в цілому. Звязки:-Вдневі(між Н і О)

-Гідрофобні(між гідроф-ми стр-ми радикалів.)-Іонні(між позитивними і негативними групами радикалів)

-Сили Вандервальса за рахунок слабких електричних полей радикалів)Четвертинна- об’єднується кілька (від 2-до 20)однакових чи різних поліпептидних ланцюгів для виконання специфічних біологічних фунуцій.

Денатурація-це руйнування білкових структур. Денатурація є зворотною і незворотною.

Ренатурація-відновлення структури білків

Коагуляція-руйнування первинної структури,невідновна.

Складні білки (протеїди) — в основі протеїдів є додаткові групи:-ліпіди(ліпопротеїди)-цукри, вуглеводи(глюкопротеїди)- нуклеїнові кислоти(нуклеопротеїди)

-ферменти(хромопротеїди)

-метали(метало протеїди

Прості (протеїни) – складаються лише з амінокислот.

3.Нуклеїнові кислоти, ,хімічний склад, будова,функції.

Нуклеїнові кислоти-складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Ф-ї:

-Передача і зберігання інформації.

-Структурна

На 2 групи:РНК і ДНК

РНК-складається азотиста основа(А,Г,Ц,У)+цукор+залишок Н3РО4

ДНК-азотиста основа(Г,Ц,А,Т)дезоксирибоза+залишок Н3РО4

Структура:Основою є нуклеотид(азотиста основа,цукор,Н3РО4)Виникають за рахунок ефірних зв’язків

Структура ДНК:

Первинна- це послідовність дезоксирибонуклеотидів у поліпептидному ланцюгу ДНК. Саме в первинній структурі зберігається чи передається генетична інформація живого організму

Вторинна – подвійна спіраль(А=Т,Г=Ц)

Третинна – ДНК має вигляд кільця.

РНК:

р-РНК-складає до 90% всих РНК в клітині і виконує структурну функцію.р-РНК- одно ланцюгова спіраль яка вступає у взаємодію з білками .

і-РНК або м-РНК-синтезуються під час процесу транспірації. З точки зору будови це копія гену.

т-РНК – це це найбільш коротка РНК,яка має особливу вторинну будову. Спіраль РНК створю у просторі таку структуру яка нагадує листор конюшини.

Гени-несуть інформацію про 1-ну структуру білків.

РНК:рРНК,тРНК,іРНК

4 Ліпіди рослин, класифікація, склад, значення.

Мають різну хімічну будову. Особливістю всих ліпідів є то що вони не здатні до розчину у воді, і основою всих ліпідів є структури що складаюься з атомів карбону.

Ф-ції ліпідів:

-Структурна(входять до складу плазмотичних мембран)

-Рецепторна(у складі мембран є спеціальні компоненти, які беруть участь в реакції на фактори зовнішнього середовища)

-Джерело енергії(під час розкладання виділяють енергію)

-запасання поживних речовин(які є масла такі і поживні речовини)

-захисна

- проміжні продукти, які утворюються під час розкладання ліпідів використовують для синтезу органічних сполук)

Поділяються на 2 групи:

1)Гліцерилові-найбільш поширені як запасаючі речовини. Жирні кислоти що входять до складу жирів поділяють на 2 групи:

Насичені-кислоти які в складі не мають подвійного зв’язку(стіорінова)

Ненасичені-мають 18 атомів карбону, но між ними є 1,2,а в деяких і 3 подвійних зв’язки(олеїнова кислота)

2)Негліцеролові: сюди відносяться різні воски: стероїди, пігменти, деякі відаміни, воски. Всі сполуки у складі мають багатоатомні спирти. Особливістю всих сполук ліпідної природи

є те що вони не розчиняється у воді а розчиняються в органічних розчинниках.

Всі гліцерилові ліпіди поділяються на 2 великі групи:

-нейтральні – повністю гідрофобні – не здатні до розчину у воді.Приклад: всі масла та олії. Всі вони мають у складі гліцерил і 3 залишки жирних кислот, інших сполук там немає. Акі жири виконують запасаючу фацію, й енергетичну.

-полярні- у складі таких жирів є гліцерил, 2 залишки жирних кислот, і до 3-ї групи ОН приєднуються інші сполуки, які надають жиру особливздатні і специ вічі властивості. Існують такі полярні жири:

-фосфоліпіди- до фосфорної кислоти приєднується азоиса основа, або амінокислота, і це разом має гідрофільні властивості(здатні до взаємодії з водою)

- гліколіпіди – це сполуки які мають у складі гліцерол, 2 залишки жирної кислоти, і якмйся цукор.

-сульфоліпіди- особливість до3-го залишку ОН приєднується H2SO4 .яка також має гідрофільні властивості.Таким чином всі полярні жири мають частинку яка здатна до розчину у воді, і частина, яка створюється за рахунок сполук що має гідрофільні властивосі.

4 Вуглеводи рослин.

Вуглеводи-органічні сполуки до складу яких входить вуглець,кисень та водень.

Ф-ї:

-джерело енергії

-входять до складу структурних компонентів та органічних сполук клітини

-проміжні сполуки розкладу вуливодів використовуються для синтезу органічних сполук

-запасаюча- відкладаються як запасаюча сполука у вигляді( крохмалю, сахарози, глюкози).

Хімічна структура вуглеводів: всі вуглеводи поділяються на 3 групи:

Моноцукри-альдегідо або кето спирти

Альдегідо(тріоза)

Кето-(фруктоза)

Дицукри-складаються з залишків 2 моноцукрів(фпуктоза,мальтоза).Особливістю дицукрів є невелика молекулярна маса, і невисока хімічна активність. Такі цукри певний час зберігаються в рослині і не змінюють хімічної структури , й відкладаються як запасаюча речовина.

Поліцукри:поділяються на 2 групи :гомополіцукри(складаються з залишків 1 моноцукру: крохмаль,амілаза,целюлоза.)

гетерополіцукри(з залишків різних моноц-в:геміцелюлоза)

Пектинові речовини складаються з галактоз-уронових кислот.

5 Клітинна стінка.

Клітинна стінка- досить жорсткий шар, що оточує клітину.

Ф-ї:-підтримує форму клітини-захисна-пропускна

Через клітинну оболнку йде процес транспортування

Онопласт-простір,який забезпечує процес пересування води і різних сполук.

Первинна-для клітин які ростуть.Здатна до розтягування.

Вторинна.Не розтягується.Більш міцна.Клітинна стінка складається: геміцелюлоза,целюлоза,пектинові речовини.Основою є мікрофібріли.

Міцність надає екстенсин.

Апозиція-ріст за рахунок вбудування сполук внутрішнього середовища.

Сполуки,які надають гідрофобність-лігнін,субєрін,кутин.Солі.

6 Ферменти рослин.

Ферменти росл-ни.-біологічні каталізатори,які прискор.хімічну реакцію в 1010разів > в порівнянні з реакцією де фермент відсутнй.

Хімічна реакція можлива, коли сполуки які вступають в хімічну реакцію мають певну енергію. Енергія яка необхідна для початку реакції називається енергія активності.

Всі ферменти поділяють на 2 групи:

-однокомпанентні(складаються лише з білків, а інші компоненти відсутні)

Двокомпанентні(складаються білків і додаткових груп складається білок який буде у складу двокомпонентного ферменту, і називається апофермент)

Разом додаткова группа і апофермент називається голофермент.

Білкова додаткова група має різну зімічну будову в залежності від особливості ферменту:

Кофермент-органічна речовина з малою молекулярною масою і ця сполука легко відділяється від ферменту.

Простетична група-має міцний зв’язок з апоферментом і практично не відділяється

Кофактор-неорганічні іони. Їх присутність необихідна для активізації ферментів.

7. Способи регуляції активності ферментів в клітині.

Регуляція активності.

-перетворення ферменту.При відсутності продуктів,які вступають в хімічну реакцію фермент існує у вигляді неактивної форми. Коли в середини попадають продукти, які вступають в хімічну реакцію, фермент перетворюється в хімічний білок.

-ізостеричний ефект.В клітинах присутні сполуки,які здатні до вступу в хімічну реакцію,яку каталізує фермент.Це будуть сполуки,які не віднос-ся до сполук данного ферменту.

-Алостеричний ефект.Єсполуки,які здатні до приєднання апоферменту і таким чином вони змінюють активний центр.

-Гальмування реакції,коли в середовищу накоп-ся велика кіл-ть продуктів реакції гальмують фермент і таким чином реакція припиняється.

8.Біосинтез білків в рослинах.

У клітинному ядрі відбувається транскрипція — синтез молекули іРНК на матриці ДНК за принципом комплементарності. Тому молекула (первинний транскрипт), що утворюється при цьому, містить не тільки кодуючі (екзони), але й некодуючі (інтрони) послідовності. Особ-ливі ферменти ядра здатні пізнавати інтрони й вирізати їх. Окрім вирізання інтронів, іРНК піддається в ядрі й іншим модифікаціям: до її кінців прикріплюються сигнальні послідовності нуклеотидів, які відповідають за подальше з’єднання іРНК з рибосомою і за її транспорт з ядра. Зрілі молекули іРНК розпізнаються особливими білками ядерних пор, які сприяють їх просуванню в цитоплазму за допомогою активного транспорту. Потрапивши в цитоплазму, іРНК зв’язується з рибосомальними субодиницями, будучи сигналом для їх збору у функціонально активну рибосому.

Трансляція. У процесі трансляції нуклеотидна послідовність іРНК зчитується групами по три нуклеотиди (такі триплети називають кодонами), у міру того як рибосома переміщається уздовж молекули іРНК. Кожна амінокислота відповідає певному кодону.

9 Обмін вуглеводів в рослинах.

У живих клітинах глюкоза або полімеризується в глікоген (крохмаль), який служить запасним поживним матеріалом, або, розщеплюється з виділенням енергії.

Енергетичний обмін вуглеводів

В організмі гетеротрофів піддаються ферментативному розщепленню вуглеводи, поглинені з навколишнього середовища. В організмі автотрофів розщепленню піддаються вуглеводи (крохмаль), синтезовані з неорганічних речовин.

Дихальний ланцюг мітохондрій складається з декількох білкових комплексів, розташованих у внутрішній мембрані мітохондрій і здатних уловлювати і транспортувати електрони. Згідно з хеміосмотичною гіпотезою Мітчелла транспорт електронів по дихальному ланцюгу поєднаний з перенесенням протонів (Н+) з матрикса мітохондрій у міжмембранний простір. У результаті цього з обох боків внутрішньої мембрани виникає різниця концентрацій Н+, так що протони намагаються повернутися в матрикс. Цей процес здійснюється за допомогою специфічних білків, які проймають внутрішню мембрану і формують канал. Транспорт протонів крізь цей канал пов’язаний із синтезом АТФ.

Білки дихального ланцюга виявлені у всіх клітинах еукаріотичних організмів (тварин, рослин, грибів) і в клітинах аеробних прокаріот.

10 Будова оперона (транскрипція і трансляція)

Дивися 8 запитання біосинтез білків

11 Обмін амінокислот і білків в рослинах.

Всі білки — полімери, мономерами яких е амінокислоти. До складу білків входить близько 20 різних амінокислот.

Амінна — NH2 (основна) і карбоксильна — СООН (кислотна) групи визначають амфотерність амінокислот, забезпечують буферність їх розчинів і можливість сполучення їх у довгі ланцюги. Зв’язок між аміногрупою однієї молекули кислоти і карбоксильною групою іншо Значення білків дуже велике, бо життя завжди пов’язане з білками. Білки входять до складу всіх органел і мембран клітини, є головним структурним матеріалом.

12 Будова рослинної клатини.

Клітина-одиниця живої матерії.

Цитоплазма-мікротрубочки і мікрофіламенти.Цитоскелет поділяє клітину на 2 фази:багату білком і багату водою.Функції:підтримує внутрішню будову клітини.внутріклітинний транспорт й здійснення зв’язку між окремими частинами клітини.

Ендоплазматична сітка.шорсткувата ЕПС,вона усіяна рибосомами,гладенька(агранулярна),вона позбалена рибосом.ЕПС складється з системи канальців,трубочок.Функції:синтез ліпідів по канальцях ендоплазматичної сітки здійснюється не тільки транспорт речовин усередині клітини,бере участь в міжклітинних взаємодіях ч/з плазмодесм.

Ядро:ядерна оболонка,зовнішня і внутріяшня мембрана,ядерце,нуклеоплазма,хроматин,рибосоми,ядерні пори,гетеро хроматин.Фунції:керування хімічниими реакціями в межах цитоплазми і збереження інформації,потріюної для поділу клітини.Ядро містить білки ,які регулюють зчитування генетичної інформації.

Рибосоми.Складаються з 2 субодиниць(великої і малої).складаються з приблизно рівних за масою РНК і білків.На рибосомах відбувається біосинтез білка.

Апарат Гольджі.Складається з купки сплющених мембранних мішечків,так званих цистерні зв’язну з ними систему пухирців,які називають пухирці гольджі чи везикулами.Цистерни оточені мембраною.Функції:нагромадження вуглеводів.Метаболічні процеси.Є сполучною ланкою між мембранами ЕПС і плазма лемою.

Мітохондрії.Міжмемранний простір заповнений основною безструктурною речовиною.Зовнішея мемрана гладенька, в внутрішня утврює кристи.Вміст мітохондрій-матрикс.У матриксі містяться рибосоми і мітохондріальна ДНК,яка має кільцеву будову.Синтез АТФ

Пластиди:

Хлоропласти складається з пігментів хлорофілу і телакоїдів.Уних здійснюються процеси перетворення енергії поглиненого світла в хімічну енергію органічних речовин-фотосинтез.

Хромопласти.-наявність пігментів каротиноїдів.Містяться в вегетативних органах рослин(пелюстки).

Лейкопласти.:крохмальні зерна,амілопласти,протопласти,оліопласти.Функції:синтез вторинного крохмалю,утворення запасних білків,накопичення жирних олій.

Тонопласт.оболонка вакуолі.Барєрна функція,вивільнення організму від продуктів.

Вакуоль.Вакуолярний сік,органічні речовини(вуглеводи,білки,алкалоїди і т.д.),антоціани.Функції:транспортування і нагромадження поживних речовин,метаболітів і непотрібних продуктів обміну.

Клітинна стінка.пектини,целюлоза,геміцелюлоза.Функції:додаткова підтримка і захист.Надають форму.

Включення:жири,білки і вуглеводи.Фугкції:процес обміну та синтезу речовин.

Лізосоми:складаються з гідролітичних ферментів(проплази,ліпази,амілазам,нуклеази).Функції:перетравлення відмерлих решток клітини

Плазмолема(цитоплазматична мембрана):білки і ліпіди.Функції:захист,контролює проникненість в клітину.

Пзазмодесма:десмотрубки,яка утворена мембранами ендопл.сітки сусідніх клітин.Функції:слугує для перебігу пождивних речовин .

Пероксисома:містить ферменти,такі як каталаза та уротоксидаза.Функції:окиснення багатьох органічних речовин.

Мікрофіламенти:актин та інші скоротливі білки.Функції:беруть участь у зміні форми клітини.

13.Вітаміни-це велика група речовин,які мають різну хімічну будову та різні хімічні властивості.

Всі вітаміни поділяються на 2 групи за фізіологічними особливостями:

1.Група- це вітаміни що виконують специфічну функцію в організмі і в склад органічних груп і ферментів.

Вітаміни А і С.

Вітамін А-каротин і виконує фунцію пігментів,які беруть участь в поглинанні квантів світла.

Вітамін С-антоксидант.

За фізичн.властями на 2 групи:

Жиророзчиннні:Вітаміни A,D,E,K

Водорозчинні.Вітаміни,які мають у складі полярні групи.B,B1,BB,B6.За рахунок актив.центру забезпечується специфічність:

-абсолютна(1н фермент регулює на дію 1ї реакції)

-групова.

Субстрат-при вступу в хім.реакцію активний центр і сполука реакцій взаємодіють між собою.

14.Мембрани рослин -відділяє цитоплазму від клітинної оболонки.Складається з ліпідів і білків також неорганічні сполуки(катіони метлів і цукри).Білки:

-інтегральні(пронизують мембрану як з гідрофільною так і з гідрофобною частиною)напівпроникність.

-периферичні взаємодіють з гідрофільною частиною.Ферментативна функція.

Фун-ї мембран:

-Регулює транспорт в клітині

-регулює швидкість і напрямок хімічної реакції

-регулює гомеостаз(підтримка постійного внут.середовища)

-синтез АтФ

15 Основні етапи розвитку фізіології рослин як науки.

16.Механізм поглинання води кореневою системою.

В зоні коревих волосків є такі тканини:

1.покривна(захисн а функція).

2.волоски.

3.кора кореня(велика кількість міжклітинників).

4.ендодерма(стінки,водонепроникні,є пояси кас парі

5.клітини періциклу.(здатні до розмноження)

6.провідні пучки(флоеми і ксилеми)

Є три шляхи пересування:

Вода поникає в внутрішнє середовище кореневого волоску і за рахунок плазмодесми рухається по живим клітинам рослини.

Плазмодесми-це вирости,кі йдуть від клітин через пори клітинної оболонки.і таким чином в кореневій системі створюється єдиний простір симпласт.

2й шлях пересування.Пересування по клітинам оболонки і міжклітинникам.Клітинна оболонка має губчасту структуру і здатна до набухання.

Система клітинних оболонок кореневої системи,а такоє міжклітинників називають апопластом..

3й шлях.Вакуолярна.кожна клітина має вакуоль.Вода заповнює вакуоль,при умові коли конццентрація в клітині буде більша ніж в сусідній клітині.Вода рухається від більшого водного потенціалу до меншого.найбільш поширеним вважають апопластичний шлях(вода потрапляє з грунту в кліинну оболонку кореневого волоску,клітинна оболнка набухає і за рахунок різниці конценнтрації і вода поступово за рахунок дифузії рухається від 1 клітинної оболонки до іншоїПересування здійснюються без втрати енергії.

Симпалст.У симпласті вода рухаєть ся за допомогою активних механізмів з втратою АТФ.В цитоплазмі є білки які мають актинміазинову природу.(здатні до скорочування,0Постійна зміна структури призводить до руху цитоплазми,а за рахунок її руху рухаються і клітини органели і вода.сила з якою вода всмоктується називається кореневий тиск.залежить від концентрації осмотично активних речовин в ксилемі.

Когезія-так як вода диполь а ксилема тонкі турбки.В ксилемі вода створює нитки або ланцюги,які підтримується за рахунок молекул води.Сила зчеплення води між собою називається когезією.

Адгезія-взаємодія молекул води з стінками ксилеми.

17.Механізм поглинання води рослиною клітиною.

Вода поступає в клітину за рахунок 2 механізмів:

-осмос-дифузія через напівпроникне ну мембрану.Дифузія спостерігається коли між собою взаємодіють 2 системи де є різниця концентрації і присутність напівпроникненої мембрани.

Осмотичний тиск-сила,яку необхідно використати для гальмуваня потоку.

Основна концентраці я речовин формується за рахунок вакуолі.

Легко пропускають воду і важко осмотичні сполуки.Взвязку з чим коли клітина потрапляє в зовнішнє середовище,починається взаємодія 2х систем:клітини і зовнішнього серидовища.Коли концентрація більша то н2о в зовнішньому середовищі буде більше ніж в клітині,то вода рухається в внутрішнє середовище.

Осмос:

Р=R T I c

R-газова стала

І-ізотомічний коефіцієнт

Тиск клітинної оболонки на вакуоль називають тургорним тиском.

Сила постачання води в внутрішнє середовище клітини називається сила всмоктуванн води або всисна

S=P-T T-тургорний тиск

Клітина насичена водою S=0

Набухання-процес протягування води до позитивних і негативних зарядів.(процес поглинання води.

18 Особливості будови листка як органа транскрипції.

19.Процес транспірації,його біологічне значення.

Транспірація-процес випаровування води.Функції:

-Транспірація створює непереривний потік води з кореневої системи до листків від грунту до повітря.

-Забезпечує процес пересування мінеральних,а в деяких випадках і органічних сполук в провідних тканинах рослини.

-Транс. Поєднює єдиний організм

-За рахунок трансп. Йде охолодження листків.

1.Зверху листок має епідерміс(функція захисту рослини і воду практично не пропускає)

2.Полісадна паренхіма

3.Губаста паренхіма(в ній розташовані провідні пучки,має велику кількість міжклітинників і клітинної оболонки,які добре всмоктують воду)

4.Нижній епідерміс має таку структуру як і верхній.Додаткові стуктури менш розвинені



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст



Экзамен физиология

1 Основні закономірності обміну речовин в рослинах.

Рослинам достатньо світла і хлорофілу, щоб з води (Н20) і вуглекислого газу (С02) утворити органічну речовину глюкозу (С6Н1206). При цьому енергія сонячного світла перетворюється на хімічну енергію та запасається в цій речовині. Коли під час дихання речовини розпадаються, енергія знову виділяється. Так рослини забезпечують себе енергією, потрібною для всмоктування води коренем, руху поживних речовин до всіх органів, розпускання і закривання пелюсток, проростання насіння тощо.

2 Білки рослин,хімічний склад, будова,функції.

.Білки-полімери,мономерами яких є амінокислоти.Функції:

-каталітична-Всі метаболічні процеси рослини йдуть з допомогою ферментів - структурна- білки входть до складу різних клітинних структур, Вони є основним елементом.-транспортна- деякі білки здатні процесів пересування через клітинні оболонки і базом з білками рухають різні поживні речовини.-захисна- деякі білки здатні до виконання фунції захису від різних хвороб , шкідників від несприятливих умов.- скорочувальна- в процесі розмноження рослин.

-рецепторна- факторів зовнішнього й внутрішнього середовища.

- Енергетична -Відкладання-

Взаємодія 2 амінокислот утворюютьть міцний зв’язок,який називають пептидним.

Послідовність амінокислот в поліпептидному ланцюзі називають первинна структура білка..

Вторинна структура це упорядковане самоцільно відтворене просторове розташування поліпептидного ланцюга.Третинна структура характеризується компактним розташуванням у просторі поліпептидного ланцюга в цілому. Звязки:-Вдневі(між Н і О)

-Гідрофобні(між гідроф-ми стр-ми радикалів.)-Іонні(між позитивними і негативними групами радикалів)

-Сили Вандервальса за рахунок слабких електричних полей радикалів)Четвертинна- об’єднується кілька (від 2-до 20)однакових чи різних поліпептидних ланцюгів для виконання специфічних біологічних фунуцій.

Денатурація-це руйнування білкових структур. Денатурація є зворотною і незворотною.

Ренатурація-відновлення структури білків

Коагуляція-руйнування первинної структури,невідновна.

Складні білки (протеїди) — в основі протеїдів є додаткові групи:-ліпіди(ліпопротеїди)-цукри, вуглеводи(глюкопротеїди)- нуклеїнові кислоти(нуклеопротеїди)

-ферменти(хромопротеїди)

-метали(метало протеїди

Прості (протеїни) – складаються лише з амінокислот.

3.Нуклеїнові кислоти, ,хімічний склад, будова,функції.

Нуклеїнові кислоти-складні високомолекулярні біополімери, мономерами яких є нуклеотиди.

Ф-ї:

-Передача і зберігання інформації.

-Структурна

На 2 групи:РНК і ДНК

РНК-складається азотиста основа(А,Г,Ц,У)+цукор+залишок Н3РО4

ДНК-азотиста основа(Г,Ц,А,Т)дезоксирибоза+залишок Н3РО4

Структура:Основою є нуклеотид(азотиста основа,цукор,Н3РО4)Виникають за рахунок ефірних зв’язків

Структура ДНК:

Первинна- це послідовність дезоксирибонуклеотидів у поліпептидному ланцюгу ДНК. Саме в первинній структурі зберігається чи передається генетична інформація живого організму

Вторинна – подвійна спіраль(А=Т,Г=Ц)

Третинна – ДНК має вигляд кільця.

РНК:

р-РНК-складає до 90% всих РНК в клітині і виконує структурну функцію.р-РНК- одно ланцюгова спіраль яка вступає у взаємодію з білками .

і-РНК або м-РНК-синтезуються під час процесу транспірації. З точки зору будови це копія гену.

т-РНК – це це найбільш коротка РНК,яка має особливу вторинну будову. Спіраль РНК створю у просторі таку структуру яка нагадує листор конюшини.

Гени-несуть інформацію про 1-ну структуру білків.

РНК:рРНК,тРНК,іРНК

4 Ліпіди рослин, класифікація, склад, значення.

Мають різну хімічну будову. Особливістю всих ліпідів є то що вони не здатні до розчину у воді, і основою всих ліпідів є структури що складаюься з атомів карбону.

Ф-ції ліпідів:

-Структурна(входять до складу плазмотичних мембран)

-Рецепторна(у складі мембран є спеціальні компоненти, які беруть участь в реакції на фактори зовнішнього середовища)

-Джерело енергії(під час розкладання виділяють енергію)

-запасання поживних речовин(які є масла такі і поживні речовини)

-захисна

- проміжні продукти, які утворюються під час розкладання ліпідів використовують для синтезу органічних сполук)

Поділяються на 2 групи:

1)Гліцерилові-найбільш поширені як запасаючі речовини. Жирні кислоти що входять до складу жирів поділяють на 2 групи:

Насичені-кислоти які в складі не мають подвійного зв’язку(стіорінова)

Ненасичені-мають 18 атомів карбону, но між ними є 1,2,а в деяких і 3 подвійних зв’язки(олеїнова кислота)

2)Негліцеролові: сюди відносяться різні воски: стероїди, пігменти, деякі відаміни, воски. Всі сполуки у складі мають багатоатомні спирти. Особливістю всих сполук ліпідної природи

є те що вони не розчиняється у воді а розчиняються в органічних розчинниках.

Всі гліцерилові ліпіди поділяються на 2 великі групи:

-нейтральні – повністю гідрофобні – не здатні до розчину у воді.Приклад: всі масла та олії. Всі вони мають у складі гліцерил і 3 залишки жирних кислот, інших сполук там немає. Акі жири виконують запасаючу фацію, й енергетичну.

-полярні- у складі таких жирів є гліцерил, 2 залишки жирних кислот, і до 3-ї групи ОН приєднуються інші сполуки, які надають жиру особливздатні і специ вічі властивості. Існують такі полярні жири:

-фосфоліпіди- до фосфорної кислоти приєднується азоиса основа, або амінокислота, і це разом має гідрофільні властивості(здатні до взаємодії з водою)

- гліколіпіди – це сполуки які мають у складі гліцерол, 2 залишки жирної кислоти, і якмйся цукор.

-сульфоліпіди- особливість до3-го залишку ОН приєднується H2SO4 .яка також має гідрофільні властивості.Таким чином всі полярні жири мають частинку яка здатна до розчину у воді, і частина, яка створюється за рахунок сполук що має гідрофільні властивосі.

4 Вуглеводи рослин.

Вуглеводи-органічні сполуки до складу яких входить вуглець,кисень та водень.

Ф-ї:

-джерело енергії

-входять до складу структурних компонентів та органічних сполук клітини

-проміжні сполуки розкладу вуливодів використовуються для синтезу органічних сполук

-запасаюча- відкладаються як запасаюча сполука у вигляді( крохмалю, сахарози, глюкози).

Хімічна структура вуглеводів: всі вуглеводи поділяються на 3 групи:

Моноцукри-альдегідо або кето спирти

Альдегідо(тріоза)

Кето-(фруктоза)

Дицукри-складаються з залишків 2 моноцукрів(фпуктоза,мальтоза).Особливістю дицукрів є невелика молекулярна маса, і невисока хімічна активність. Такі цукри певний час зберігаються в рослині і не змінюють хімічної структури , й відкладаються як запасаюча речовина.

Поліцукри:поділяються на 2 групи :гомополіцукри(складаються з залишків 1 моноцукру: крохмаль,амілаза,целюлоза.)

гетерополіцукри(з залишків різних моноц-в:геміцелюлоза)

Пектинові речовини складаються з галактоз-уронових кислот.

5 Клітинна стінка.

Клітинна стінка- досить жорсткий шар, що оточує клітину.

Ф-ї:-підтримує форму клітини-захисна-пропускна

Через клітинну оболнку йде процес транспортування

Онопласт-простір,який забезпечує процес пересування води і різних сполук.

Первинна-для клітин які ростуть.Здатна до розтягування.

Вторинна.Не розтягується.Більш міцна.Клітинна стінка складається: геміцелюлоза,целюлоза,пектинові речовини.Основою є мікрофібріли.

Міцність надає екстенсин.

Апозиція-ріст за рахунок вбудування сполук внутрішнього середовища.

Сполуки,які надають гідрофобність-лігнін,субєрін,кутин.Солі.

6 Ферменти рослин.

Ферменти росл-ни.-біологічні каталізатори,які прискор.хімічну реакцію в 1010разів > в порівнянні з реакцією де фермент відсутнй.

Хімічна реакція можлива, коли сполуки які вступають в хімічну реакцію мають певну енергію. Енергія яка необхідна для початку реакції називається енергія активності.

Всі ферменти поділяють на 2 групи:

-однокомпанентні(складаються лише з білків, а інші компоненти відсутні)

Двокомпанентні(складаються білків і додаткових груп складається білок який буде у складу двокомпонентного ферменту, і називається апофермент)

Разом додаткова группа і апофермент називається голофермент.

Білкова додаткова група має різну зімічну будову в залежності від особливості ферменту:

Кофермент-органічна речовина з малою молекулярною масою і ця сполука легко відділяється від ферменту.

Простетична група-має міцний зв’язок з апоферментом і практично не відділяється

Кофактор-неорганічні іони. Їх присутність необихідна для активізації ферментів.

7. Способи регуляції активності ферментів в клітині.

Регуляція активності.

-перетворення ферменту.При відсутності продуктів,які вступають в хімічну реакцію фермент існує у вигляді неактивної форми. Коли в середини попадають продукти, які вступають в хімічну реакцію, фермент перетворюється в хімічний білок.

-ізостеричний ефект.В клітинах присутні сполуки,які здатні до вступу в хімічну реакцію,яку каталізує фермент.Це будуть сполуки,які не віднос-ся до сполук данного ферменту.

-Алостеричний ефект.Єсполуки,які здатні до приєднання апоферменту і таким чином вони змінюють активний центр.

-Гальмування реакції,коли в середовищу накоп-ся велика кіл-ть продуктів реакції гальмують фермент і таким чином реакція припиняється.

8.Біосинтез білків в рослинах.

У клітинному ядрі відбувається транскрипція — синтез молекули іРНК на матриці ДНК за принципом комплементарності. Тому молекула (первинний транскрипт), що утворюється при цьому, містить не тільки кодуючі (екзони), але й некодуючі (інтрони) послідовності. Особ-ливі ферменти ядра здатні пізнавати інтрони й вирізати їх. Окрім вирізання інтронів, іРНК піддається в ядрі й іншим модифікаціям: до її кінців прикріплюються сигнальні послідовності нуклеотидів, які відповідають за подальше з’єднання іРНК з рибосомою і за її транспорт з ядра. Зрілі молекули іРНК розпізнаються особливими білками ядерних пор, які сприяють їх просуванню в цитоплазму за допомогою активного транспорту. Потрапивши в цитоплазму, іРНК зв’язується з рибосомальними субодиницями, будучи сигналом для їх збору у функціонально активну рибосому.

Трансляція. У процесі трансляції нуклеотидна послідовність іРНК зчитується групами по три нуклеотиди (такі триплети називають кодонами), у міру того як рибосома переміщається уздовж молекули іРНК. Кожна амінокислота відповідає певному кодону.

9 Обмін вуглеводів в рослинах.

У живих клітинах глюкоза або полімеризується в глікоген (крохмаль), який служить запасним поживним матеріалом, або, розщеплюється з виділенням енергії.

Енергетичний обмін вуглеводів

В організмі гетеротрофів піддаються ферментативному розщепленню вуглеводи, поглинені з навколишнього середовища. В організмі автотрофів розщепленню піддаються вуглеводи (крохмаль), синтезовані з неорганічних речовин.

Дихальний ланцюг мітохондрій складається з декількох білкових комплексів, розташованих у внутрішній мембрані мітохондрій і здатних уловлювати і транспортувати електрони. Згідно з хеміосмотичною гіпотезою Мітчелла транспорт електронів по дихальному ланцюгу поєднаний з перенесенням протонів (Н+) з матрикса мітохондрій у міжмембранний простір. У результаті цього з обох боків внутрішньої мембрани виникає різниця концентрацій Н+, так що протони намагаються повернутися в матрикс. Цей процес здійснюється за допомогою специфічних білків, які проймають внутрішню мембрану і формують канал. Транспорт протонів крізь цей канал пов’язаний із синтезом АТФ.

Білки дихального ланцюга виявлені у всіх клітинах еукаріотичних організмів (тварин, рослин, грибів) і в клітинах аеробних прокаріот.

10 Будова оперона (транскрипція і трансляція)

Дивися 8 запитання біосинтез білків

11 Обмін амінокислот і білків в рослинах.

Всі білки — полімери, мономерами яких е амінокислоти. До складу білків входить близько 20 різних амінокислот.

Амінна — NH2 (основна) і карбоксильна — СООН (кислотна) групи визначають амфотерність амінокислот, забезпечують буферність їх розчинів і можливість сполучення їх у довгі ланцюги. Зв’язок між аміногрупою однієї молекули кислоти і карбоксильною групою іншо Значення білків дуже велике, бо життя завжди пов’язане з білками. Білки входять до складу всіх органел і мембран клітини, є головним структурним матеріалом.

12 Будова рослинної клатини.

Клітина-одиниця живої матерії.

Цитоплазма-мікротрубочки і мікрофіламенти.Цитоскелет поділяє клітину на 2 фази:багату білком і багату водою.Функції:підтримує внутрішню будову клітини.внутріклітинний транспорт й здійснення зв’язку між окремими частинами клітини.

Ендоплазматична сітка.шорсткувата ЕПС,вона усіяна рибосомами,гладенька(агранулярна),вона позбалена рибосом.ЕПС складється з системи канальців,трубочок.Функції:синтез ліпідів по канальцях ендоплазматичної сітки здійснюється не тільки транспорт речовин усередині клітини,бере участь в міжклітинних взаємодіях ч/з плазмодесм.

Ядро:ядерна оболонка,зовнішня і внутріяшня мембрана,ядерце,нуклеоплазма,хроматин,рибосоми,ядерні пори,гетеро хроматин.Фунції:керування хімічниими реакціями в межах цитоплазми і збереження інформації,потріюної для поділу клітини.Ядро містить білки ,які регулюють зчитування генетичної інформації.

Рибосоми.Складаються з 2 субодиниць(великої і малої).складаються з приблизно рівних за масою РНК і білків.На рибосомах відбувається біосинтез білка.

Апарат Гольджі.Складається з купки сплющених мембранних мішечків,так званих цистерні зв’язну з ними систему пухирців,які називають пухирці гольджі чи везикулами.Цистерни оточені мембраною.Функції:нагромадження вуглеводів.Метаболічні процеси.Є сполучною ланкою між мембранами ЕПС і плазма лемою.

Мітохондрії.Міжмемранний простір заповнений основною безструктурною речовиною.Зовнішея мемрана гладенька, в внутрішня утврює кристи.Вміст мітохондрій-матрикс.У матриксі містяться рибосоми і мітохондріальна ДНК,яка має кільцеву будову.Синтез АТФ

Пластиди:

Хлоропласти складається з пігментів хлорофілу і телакоїдів.Уних здійснюються процеси перетворення енергії поглиненого світла в хімічну енергію органічних речовин-фотосинтез.

Хромопласти.-наявність пігментів каротиноїдів.Містяться в вегетативних органах рослин(пелюстки).

Лейкопласти.:крохмальні зерна,амілопласти,протопласти,оліопласти.Функції:синтез вторинного крохмалю,утворення запасних білків,накопичення жирних олій.

Тонопласт.оболонка вакуолі.Барєрна функція,вивільнення організму від продуктів.

Вакуоль.Вакуолярний сік,органічні речовини(вуглеводи,білки,алкалоїди і т.д.),антоціани.Функції:транспортування і нагромадження поживних речовин,метаболітів і непотрібних продуктів обміну.

Клітинна стінка.пектини,целюлоза,геміцелюлоза.Функції:додаткова підтримка і захист.Надають форму.

Включення:жири,білки і вуглеводи.Фугкції:процес обміну та синтезу речовин.

Лізосоми:складаються з гідролітичних ферментів(проплази,ліпази,амілазам,нуклеази).Функції:перетравлення відмерлих решток клітини

Плазмолема(цитоплазматична мембрана):білки і ліпіди.Функції:захист,контролює проникненість в клітину.

Пзазмодесма:десмотрубки,яка утворена мембранами ендопл.сітки сусідніх клітин.Функції:слугує для перебігу пождивних речовин .

Пероксисома:містить ферменти,такі як каталаза та уротоксидаза.Функції:окиснення багатьох органічних речовин.

Мікрофіламенти:актин та інші скоротливі білки.Функції:беруть участь у зміні форми клітини.

13.Вітаміни-це велика група речовин,які мають різну хімічну будову та різні хімічні властивості.

Всі вітаміни поділяються на 2 групи за фізіологічними особливостями:

1.Група- це вітаміни що виконують специфічну функцію в організмі і в склад органічних груп і ферментів.

Вітаміни А і С.

Вітамін А-каротин і виконує фунцію пігментів,які беруть участь в поглинанні квантів світла.

Вітамін С-антоксидант.

За фізичн.властями на 2 групи:

Жиророзчиннні:Вітаміни A,D,E,K

Водорозчинні.Вітаміни,які мають у складі полярні групи.B,B1,BB,B6.За рахунок актив.центру забезпечується специфічність:

-абсолютна(1н фермент регулює на дію 1ї реакції)

-групова.

Субстрат-при вступу в хім.реакцію активний центр і сполука реакцій взаємодіють між собою.

14.Мембрани рослин -відділяє цитоплазму від клітинної оболонки.Складається з ліпідів і білків також неорганічні сполуки(катіони метлів і цукри).Білки:

-інтегральні(пронизують мембрану як з гідрофільною так і з гідрофобною частиною)напівпроникність.

-периферичні взаємодіють з гідрофільною частиною.Ферментативна функція.

Фун-ї мембран:

-Регулює транспорт в клітині

-регулює швидкість і напрямок хімічної реакції

-регулює гомеостаз(підтримка постійного внут.середовища)

-синтез АтФ

15 Основні етапи розвитку фізіології рослин як науки.

16.Механізм поглинання води кореневою системою.

В зоні коревих волосків є такі тканини:

1.покривна(захисн а функція).

2.волоски.

3.кора кореня(велика кількість міжклітинників).

4.ендодерма(стінки,водонепроникні,є пояси кас парі

5.клітини періциклу.(здатні до розмноження)

6.провідні пучки(флоеми і ксилеми)

Є три шляхи пересування:

Вода поникає в внутрішнє середовище кореневого волоску і за рахунок плазмодесми рухається по живим клітинам рослини.

Плазмодесми-це вирости,кі йдуть від клітин через пори клітинної оболонки.і таким чином в кореневій системі створюється єдиний простір симпласт.

2й шлях пересування.Пересування по клітинам оболонки і міжклітинникам.Клітинна оболонка має губчасту структуру і здатна до набухання.

Система клітинних оболонок кореневої системи,а такоє міжклітинників називають апопластом..

3й шлях.Вакуолярна.кожна клітина має вакуоль.Вода заповнює вакуоль,при умові коли конццентрація в клітині буде більша ніж в сусідній клітині.Вода рухається від більшого водного потенціалу до меншого.найбільш поширеним вважають апопластичний шлях(вода потрапляє з грунту в кліинну оболонку кореневого волоску,клітинна оболнка набухає і за рахунок різниці конценнтрації і вода поступово за рахунок дифузії рухається від 1 клітинної оболонки до іншоїПересування здійснюються без втрати енергії.

Симпалст.У симпласті вода рухаєть ся за допомогою активних механізмів з втратою АТФ.В цитоплазмі є білки які мають актинміазинову природу.(здатні до скорочування,0Постійна зміна структури призводить до руху цитоплазми,а за рахунок її руху рухаються і клітини органели і вода.сила з якою вода всмоктується називається кореневий тиск.залежить від концентрації осмотично активних речовин в ксилемі.

Когезія-так як вода диполь а ксилема тонкі турбки.В ксилемі вода створює нитки або ланцюги,які підтримується за рахунок молекул води.Сила зчеплення води між собою називається когезією.

Адгезія-взаємодія молекул води з стінками ксилеми.

17.Механізм поглинання води рослиною клітиною.

Вода поступає в клітину за рахунок 2 механізмів:

-осмос-дифузія через напівпроникне ну мембрану.Дифузія спостерігається коли між собою взаємодіють 2 системи де є різниця концентрації і присутність напівпроникненої мембрани.

Осмотичний тиск-сила,яку необхідно використати для гальмуваня потоку.

Основна концентраці я речовин формується за рахунок вакуолі.

Легко пропускають воду і важко осмотичні сполуки.Взвязку з чим коли клітина потрапляє в зовнішнє середовище,починається взаємодія 2х систем:клітини і зовнішнього серидовища.Коли концентрація більша то н2о в зовнішньому середовищі буде більше ніж в клітині,то вода рухається в внутрішнє середовище.

Осмос:

Р=R T I c

R-газова стала

І-ізотомічний коефіцієнт

Тиск клітинної оболонки на вакуоль називають тургорним тиском.

Сила постачання води в внутрішнє середовище клітини називається сила всмоктуванн води або всисна

S=P-T T-тургорний тиск

Клітина насичена водою S=0

Набухання-процес протягування води до позитивних і негативних зарядів.(процес поглинання води.

18 Особливості будови листка як органа транскрипції.

19.Процес транспірації,його біологічне значення.

Транспірація-процес випаровування води.Функції:

-Транспірація створює непереривний потік води з кореневої системи до листків від грунту до повітря.

-Забезпечує процес пересування мінеральних,а в деяких випадках і органічних сполук в провідних тканинах рослини.

-Транс. Поєднює єдиний організм



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст


Предыдущий:

Следующий: