Ответы на Эконом психологию

1. Визначити предмет економічної психології, як галузь сучасної практичної психології

Економічна психологія — це психологія суб’єкта господарських відносин. Господарські відносини, що опираються на продуктивні сили й виробничі відносини суспільства, що охоплює сферу праці й керування, підприємництва, товарно-грошового обміну, розподілу й споживання, являють собою суб’єктивовану форму цих відносин і прав власності. Закономірності психічного відбиття господарських відносин становлять предмет економічної психології.

Господарюючим суб’єктом виступає одна людина, родина, організація, держава або нації, тобто об’єкт дослідження економічної психології може бути представлений на різних рівнях — мікро, -мезо й макроекономічному.

Економічна психологія майже не має своїх специфічних методів. Нею використаються як методи других галузей психології, так й економічні методи, широко застосовуються логіко-теоретичний аналіз, метод моделювання.

Найбільше поширення одержали прийняті в соціальній психології дослідні методики, рідше використається експеримент.

Звертаючись до структури економічної психології, варто помітити, що проблематика цієї синтетичної міждисциплінарної науки багата й різноманітна. У західноєвропейській й американській науці вона містить в собі три великих роздягнула, породжених трьома типами економічної реальності, а саме:

- ринок (це насамперед психологія споживача й психологія ведення домашнього господарства);

- бізнес (поводження й психологічні особливості підприємця, укладання угод, ведення переговорів, конкуренція, комерційна таємниця й ін.);

- відносини «суспільство — громадянин» (податки, прибутку, інфляція, безробіття, вплив на населення заходів економічної політики)

2. 2.Вкажіть міждисциплінарні зв’язки, що визначають структуру економічної психології

І варіант

Економічна психологія є міждисциплінарною галуззю знань. Економічна психологія черпає головні поняття та систему підходів і методів з загальної, диференційної психології, психології особистості, психології праці, вікової і педагогічної психології, етнічної психології, соціології. З названих дисциплін залучаються такі головні ідеї:

Існують загальні психологічні закономірності, теоретичні принципи, поняття і методи психології (загальна психологія).

Індивіди і групи мають психологічні відмінності – індивідуальні, вікові, статеві, характерологічні, освітньо-когнітивні, етно-культурні, соціально-статусні (диференційна психологія, психологія особистості, етнічна психологія, соціологія).

Трудова діяльність та економічна поведінка спричинена типовими та індивідуальними мотиваціями, результати роботи та її продуктивність залежать від здібностей, рівня кваліфікації та задоволеності співробітників, їх сумісності, психологічного клімату в колективах, корпоративної культури (психологія праці, організаційна та управлінська психологія).

Економічна соціалізація дітей, підлітків, професійне та економічне навчання (вікова і педагогічна психологія)

Економічна психологія, будучи міждисциплінарної галуззю знань, ефективно розвивається у взаємодії з багатьма науками. За своїм предметом і об’єктом дослідження економічна психологія має міждисциплінарні зв’язки і наближається:

на мікроекономічному рівні до таких наукових напрямів як ергономіка, соціальна психологія, психологія праці, інженерна психологія, економіка та соціологія праці, системотехніка, а також до інженерних дисциплін, пов’язаних із проектуванням нової техніки, товарів і послуг у ринкових умовах господарювання;

на макроекономічному рівні до таких наукових дисциплін, як філософія, політологія, історія, культурологія, етнологія, а також до соціальних і економічних наук, пов’язаних із проектуванням, аналізом і розвитком як суспільно-економічних формацій у цілому, так і зі світовим поділом праці залежно від економічних укладів і форм господдарювання.

ІІ варіант

Міждисциплінарні зв’язки психологічної науки з багатьма суміжними галузями вивчаються досить інтенсивно. Наприклад, інженери, що мають справу з технікою, переконалися, що конструювати та експлуатувати системи „людина-машина” неможливо без врахування психології тих, для кого створюється нова техніка, саме чим і сприяли зародженню та подальшому розвитку ергономіки.

В міждисциплінарних галузях знання методологічних засад і дослідницьких парадигм у перспективних напрямах визначаються базовою освітою, традиціями наукових шкіл й особистісними інтересами конкретних учених. Так, філософи, політологи, соціологи вважають, що економічна психологія повинна зосередити увагу на впливі психологічних чинників на господарське життя в макроекономічному ракурсі, вивчаючи економічну поведінку населення, основних соціальних груп і держави в цілому.

Економісти, інженери, психологи, виділяючи предмет економічної психології на мікроекономічному рівні, пов’язують його з вивченням поведінки особистості, малих і великих груп у масштабах робочого місця, виробничої ділянки, фірми, організаційно-виробничих систем

Сучасне трактування економічної психології пов’язане з комплексною системою управління

людськими ресурсами, яка охоплює ринок праці, виробництво новітньої техніки (устаткування,

товарів, послуг тощо) та ринок капіталу. Вивчення економічної психології пов’язане з основами економічної теорії, економічної поведінки різних верств населення, психологічними аспектами економічної політики, психологічними основами ринку й споживання та цілою низкою інших проблем, а особливо стратегічним, інноваційним менеджментом, створенням і впровадженням новітніх технологій і «ноу-хау».

Досвід викладання таких наукових дисциплін, як соціальна психологія, організаційна психологія та ряду спецкурсів (інженерна психологія, дизайн та ергономіка, психологія підприємництва, психологія управління, етика бізнесу тощо) показує, що економічна психологія може виступати як спеціалізація для багатьох спеціальностей. Наприклад, для інженерних спеціальностей – індустріальна психологія, для економічних спеціальностей – фінансовий менеджмент, для педагогічних спеціальностей – професійна орієнтація. Це пояснюється тим, що міждисциплінарні зв’язки та логіка побудови наведених у прикладі дисциплін пов’язані з усіма основними ринками (праці, капіталу й виробництва) .

Економічна психологія є комплексною прикладною галуззю психологічної науки, що інтенсивно розвивається в останні роки. Предметом економічної психології виступають психологічні закономірності економічної поведінки людини, пов’язаної з виробництвом, розподілом, обміном та споживанням товарів і послуг. Економічна психологія вивчає закономірності взаємодії та взаємовпливу економічних чинників та психологічних явищ у регуляції економічної поведінки. За своїм статусом економічна психологія є міждисциплінарною галуззю знання, основу якої становлять теоретичні положення, методи й результати досліджень, накопичені як у психологічній, так і в економічній науці.

Найбільш широко в економічній психології використовують методи, що добре зарекомендували себе в економічних, соціологічних та інженерних дослідженнях. При цьому на етапі створення й моделювання економічних організаційних і виробничих систем частіше використовують методи економічної кібернетики йінженерної творчості, а на етапі їхньої експлуатації – методи психології праці й управління, економіки й наукової організації праці.

3. . Методи дослідження в економічній психології.

В економічній психології використовується низка груп методів, з огляду на те, що в даному випадку йде мова про суміжний характер досліджень як психологічного, так і економічного порядку.

До першої групи зараховують традиційно-психологічні методи – спостереження, експеримент, інтерв’ю, анкетування, математичні статистичні методи.

До другої групи зараховують загально-наукові методи – аналіз, синтез, моделювання, абстрагування, історичний метод.

До третьої групи належать конкретні психолого-економічні методи – економіко-психологічний експеримент та ін.

Основні методи маркетингових досліджень

Методами отримання інформації в польових маркетингових дослідженнях є кількісні і якісні методи: опитування (анкетування, інтерв’ю, фокус-групи, хол-тести), спостереження, експеримент, панель, експертні оцінки.

Опитування – це усне або письмове з’ясування позиції людей або отримання від них реакції на те-чи-інше питання чи проблему.

Усні і телефонні опитування здійснюють у формі інтерв’ю, їх класифікують за:

•категорією опитуваних (пересічні особи, експерти, підприємці);

•кількістю одночасно опитуваних (одиничне або групове інтерв’ю);

•рівнем стандартизації (вільне, структуроване, повністю стандартизоване інтерв’ю);

•частотою опитування (одноразове або багаторазове опитування).

При письмовому опитуванні учасники одержують анкети, які їм пропонують заповнити. При цьому використовуються переважно закриті запитання, відповідь на які пропонують обрати з наведених варіантів.

Існують рекомендації щодо проведенню опитувань: питання повинні бути простими, зрозумілими, однозначними, нейтральними; анкети мають починатися з простіших запитань і завершуватися більш складними, делікатними; для збільшення відсотка повернення анкет опитуваних слід заохочувати (невеликим обсягом анкети, телефонним проханням, наявністю конверту зі зворотною адресою, привабливим оформленням, пільгами).

Спостереження – планомірне (здебільшого приховане) дослідження реакцій та поведінки людей (зокрема купівельної поведінки).

Такий метод є ефективним для дослідження поведінки покупців в місцях продажу (перед стендами з товарами), для вивчення безпосередньої взаємодії покупця (клієнта) з продавцем (особою, яка надає послуги).

Метод спостереження має переваги порівняно з опитуванням:

•більш висока об’єктивність у дослідженні поведінки людей;

•усунення можливості людини (як клієнта, покупця) прикрашати чи спотворювати свої уподобання, установки;

•можливість спостерігати і досліджувати неусвідомлену (імпульсивну, афективну) поведінку людей;

•можливість фіксації на відео чи аудіо носії дійсних ситуацій.

Недоліками спостереження як методу є труднощі із забезпеченням репрезентативності (наприклад, при спостереженні поведінки покупців в магазині вибірку неможливо зробити відповідною до демографічної структури суспільства).

Експеримент – це дослідження впливу одного стимулу на поведінку людини при одночасному обмеженні впливу сторонніх стимулів. Ознаками експерименту є:

•контрольовані зміни (окремі стимули змінюються під контролем дослідника, а інші стимули повинні залишатися приблизно постійними);

•активна фіксація та проколювання змін у поведінці досліджуваної людини під впливом стимулів;

•можливість виявлення причинно-наслідкових зв’язків.

З огляду на зовнішні умови експерименти класифікують на: експерименти в лабораторних умовах, в штучних умовах, в реальних умовах (польові).

Панельні дослідження – це дослідження постійно діючої репрезентативної вибірки з метою отримання первинної інформації про стан ринків, галузей, окремих підприємств, сімей, індивідуальних споживачів. Цей метод полягає в тому, щоб на основі сформованої вибірки регулярно одержувати від них інформацію у вигляді заповнених анкет.

Панельні дослідження можуть бути:

а) короткостроковими — протягом 1-2 тижнів респондент щодня заповнює і передає анкету представнику організації;

б) довгострокові – протягом півроку, року або декількох років проводиться заповнення форм, наприклад, раз на тиждень чи місяць;

в) інформація фіксується не в письмовій (анкетній) формі, а за допомогою відео- і радіо- приставок, що фіксують які саме програми, канали, чи Веб-сторінки учасник дослідження слухає, дивиться по радіо, телебаченню, Інтернет (їх тривалість, час доби).

Найпопулярніші види панельних досліджень:

Панель роздрібних торгівельних закладів (магазинів, кіосків: об’єм та частка їх ринку, дистрибуція, роздрібні ціни).

Споживацька панель (обсяг споживання, частка ринку, середня роздрібна ціна, купівельна поведінка, профіль споживання, звички споживання.

Телевізійна панель (об’єм теле-переглядів, рейтинг, частки каналів, звички телеглядачів).

4. поняття «економічна ідентичність».

Економічну ідентичність розглядають як частину продукту економічного самосвідомості, що є економіко-психологічною категорію, що стосується результату визначення людиною свого положення у системі економічних взаємин держави і, передусім, відносин власності. Це є, відповідно до У. Джеймсу, центральними базовими відносинами особистості. Власність – одночасно об’єкт відносин людини, його переживань, надій та основа формування особистості, його економічної суб’єктності. Відносини власності визначають: є люди багатими чи бідними, вільними чи соціально залежними. Особливість процесу формування економічної ідентичності у тому, що вона є наслідком соціальної категоризації в біполярної системі уявлень про економічні категорії: «багаті — бідні люди». Тому економічна ідентичність бідних і багатих людей суттєво відрізняється.

Відносини власності є важливим регулятором економічної поведінки людини. Вони значної ролі у сенсі сутності особистості: у яких здійснюється її самореалізація, яка проявляється як в її діяльності, і у відносинах до інших людей. Ставлення до власності репрезентується в психології людини й на особливостях його економічної ідентифікації. Усвідомлення людиною свого ставлення до власності є психологічною основою формування її економічної ідентичності як процесу усвідомлення індивідом, з одного боку, факту володіння власністю свідків і об’єктивних умов присвоєння її об’єктів, з іншого — власних можливостей (здібностей, ділових властивостей), внутрішньої сили та вольових якостей.

Як справедливо зазначає Хащенко В.А., економічна ідентичність за своєю природою завжди особистісно обумовлена й виступає як організуючий принцип індивідуальної позиції з системі реальних економічних відносин людини у ролі економічного суб’єкта.

5. специфіку формування економічної ідентифікації.

«Гроші для мене — енергія» — відповіла я. І задумалася.

Майже все своє свідоме життя я не любила гроші — давав знати про себе виховання «порядну радянського» людини. Гроші — це завжди брудні порочні пом’яті, хрусткі, іноді по-звірячому поцятковані невідомої рукою бухгалтера різними знаками витиратись чорнилом, перетягнуті гумками, загорнуті в старі радянські газети банкноти, які заробляються тяжкою нежіночим працею. Більше того, сформований пострадянський стереотип — багатим можуть бути або люди в червоних піджаках або колишні вбивці. Оскільки ні до тих, ні до інших, хоча червоний піджак у мене є у гардеробі, я себе не відношу, то можливість полюбити гроші, та ще й після настільки багаторічних вбивання в голову, я знайти не змогла.

Потім було знайомство з розумним екзистенційні людиною. Він повідав мені приховану в той час для мене таємницю — гроші треба любити, але не заради самих грошей, а заради тієї свободи, які вони нам пропонують.

І ось я пробую грати з самим поняттям грошей — написала свої бажання і реальні втілення їх у життя, як би вчинила з грошима, якби вони опинились у мене у величезній кількості. Я проробляла вправу «грошовий потік» — на сході вставала до сонця, закривала очі і подумки уявляла сяючий потік, що проходить через моє тіло … Як це не парадоксально, а зарозумілі циніки, взагалі, не зможуть мене зрозуміти — моє ставлення дійсно до грошей поступово видозмінювалася, поки я не дійшла до критичної точки — гроші перестали для мене існувати в тому вигляді, в якому ми звикли їх побачити. Так, і найголовніше, енергія золотих монет стала до мене набагато прихильніше.

Головне — це було зрозуміти, що гроші ніколи не повинні бути самоціллю Це всього лише кристалізація енергії, допомагає і здійснює наші заповітні бажання. Їх можна поміняти на речі відповідної цінності, але самі вони не володіють ніякою владою. Для наочності, я уявляла собі останню модель мазератті, скажімо, де-небудь на Плутоні. Кому вона там буде потрібна, кому буде вселяти своїми престижними якостями захват і заздрість? Нікому. Там це була б просто жалюгідна купка металобрухту. Та й то, незабаром б покрила іржею. Навіть якщо б, грошей не існувало, то людство все одно придумало б їх, щоб сформувати і підтримати відносини в міжлюдських просторі.

Гроші не можуть бути добрими чи поганими, чорними або білими. Їх енергія нейтральна, поки їх власник не придумає в яке діло вони будуть вкладені.

Маленький секрет — не треба бажати гроші, треба лише плекати і культивувати свою мрію. Подумки малювати її майбутні обриси, її майбутню позитивну енергію. Не можна думати про гроші як про якусь вагомою купюрі або солідного рахунку, бажано в швейцарському банку, в цьому випадку надії їх побачити не буде. Все що потрібно — бути впевненим у тому, що нам буде дана необхідна енергія для здійснення нашого майбутнього досвіду. Тут, ключове слово — «позитивна», інакше грошовий потік торкнеться вас короткочасно і несподівано, і ви не будете готові сприйняти цю енергію, а, отже, просто витратите даремно всі засоби.

І ще одна необхідна умова — грошам будуть мати властивість розмножуватись, якщо їхній власник не накопичує заради примножується суми, а ділитися радістю володіння з іншими. Ні, ні, він не повинен показувати всім і кожному свої банківські рахунки! А всього лише виділяти частину коштів на потреби незаможних і нужденних. Або, скажімо, отримавши несподівано пристойну спадщину, зібрати «бенкет на весь світ». Адже, як відомо, отримавши, ми повинні неодмінно поділитися з іншими, інакше в наступний раз грошовий потік обійде нас стороною.

6. Визначте зв’язок економічної ідентичності з соціальною та особистісною ідентичністю.

Інтенсивне використання у прикладні дослідження понять «добробут», «рівень матеріального становища», «рівень якості життя» чоловіки й ін. як референтів його економічного статусу лише підкреслюють важливий ознака феномена економічної ідентичності – йогоконтинуальность. Отже, ідентичність індивіда то, можливо представленій у вигляді крапки над безупинної шкалою добробуту, заданого полюсами бідності та багатства. У цьому шкала має чітко виражену суб’єктивну природу формування, бо побудована власних уявленнях людини про багатство та бідності. Як свідчать дослідження, такі уявлення, як компонент економічного свідомості особистості утворюють суб’єктивну модель економічного добробуту людини, що характеризується єдністю матеріальних, фінансових (кордон бідності та багатства) і психологічних (мети, кошти, причини досягнення, особисті риси) категорій ознак [43].

Соціально-економічні умови впливають на чоловіки й сприймаються їм неоднозначно, диференційовано, вибірково, оскількиопосредуются, трансформуються поруч соціально-психологічних і психологічних явищ [14]. У цьому сенсі економічна ідентичність особистості, рівень добробуту й структура її найвагоміших ознак і критеріїв, їх ієрархія визначаються конкретної формою взаємодії зовнішніх соціально-економічних умов середовища проживання і психологічних чинників. У даному разіекономико-психологический статус особистості – це стільки дійсне майновий стан людини, скільки відбиток його соціально-економічних очікувань. Встановлення особистістю свого економічного статусу визначається більшою мірою суб’єктивними психологічними критеріями (уявлення про багатстві й бідності, соціальними потребами, претензіями тощо.), ніж об’єктивним, реальним станом.

Стандарти оцінки формуються як з урахуванням індивідуальних уявлень, — значною мірою відбиваютьсоциально-типические особливості, пов’язані з специфікою соціально-економічної середовища проживання людини впродовж його життя. Соціальні нормативи стандартів рівень життя перебувають у уявленнях різних соціально-економічних груп населення. Ці уявлення грають дуже значної ролі,т.к. відбивають реальної картини майнової диференціації населення, і навіть характеризують соціально-економічні тенденції розвитку суспільства, зокрема сприятливість економічної ситуації країні.

Усвідомлення свою належність тій чи іншій майнової групі зумовлено суб’єктивними уявленнями особистості продифференцирующих ознаках і враховує розмір їх розбіжності щодо багатих і бідних людей. Тому важливою характеристикою економічного самосвідомості особистості є ступіньбиполяризованности суб’єктивної моделі економічного добробуту людини [41].

Економічна ідентичність не збігається за обсягом з так званої «декларованої ідентичністю» – суб’єктивно оцінюваним економічним статусом, який частіше встановлюється емпірично через оцінку індивідом свого матеріального становища. Обумовлено це низкою причин:

По-перше, економічна ідентичність передбачає усвідомлення (оцінювання, переживання і ставлення) своєї тотожності з конкретною соціально-економічної групою власників, визначеність якої залежить від змісту економічних уявлень чоловіки й ступеня їх диференційованості. Це означає, що суб’єктивний економічний статус є когнітивним компонентом економічної ідентичності.

По-друге, збіг понять економічна ідентичність і суб’єктивний економічний статус може спричинить недостатньо правомірномурасширительному тлумаченню справи до виглядіекономико-психологического феномена, що включає соціальні ставлення до собі як економічному суб’єкт, переживання свою належність певної майнової групі й ідентифікації із нею [16]. У цьому розумінні суб’єктивний економічний статус особистості тотожний як поняттю економічна ідентичність, а й феномену економічного Я особистості, проте остання включає у собі як уявлення про своє майнової приналежності, а й уявлення індивіда про власну унікальність, тобто. особистісну ідентичність.

По-третє, економічна ідентичність спирається як оцінку людиною свого реального добробуту, але значною мірою іпредпочитаемий (очікуваний) його у відповідність до економічними претензіями особистості. Ще 30-ті рр. ХХ століття Р.Хайман встановив, що стандартів життя, куди дорівнює людина, виявляються детермінованими й не так установками тих груп, членом що їх реально є, скільки вимогами тих груп, яких вона почувається що належить. Саме тому економічна ідентичність і породжує міру задоволеності людини своїм реальним матеріальним становищем. Вдоволення матеріальним добробутом стає індикаторомаффективного компонента економічної ідентичності поряд з іншими переживаннями особистості, викликаними її приналежністю до певної групи власників. Тому оцінка матеріального добробуту і задоволеність ним досить не збігаються, але співіснують одночасно у свідомості суб’єкта. Економічна ідентичність – це усвідомлення своєї тотожності з групою, але її оцінка, значимість членством ній, передбачає наявність певних почуттів: позитивних — гордість, самоповагу, чи протилежних — образа, страх, приниженість, ущемлення.Модальность суб’єктивного відносини залежить від рівня задоволеності насущних матеріальних, соціальних і духовних потреб особистості та її соціального статусу у суспільстві.

Особливістю економічної ідентичності є випереджальна реальної картини економічного добробуту особистості її економічна спрямованість, тобто. орієнтованість з перспективи. Це з економічними очікуваннями і претензіями особистості. З іншого боку, включеність особистих поглядів на власному ідеальному добробуті до структурисмислообразующих орієнтації життя визначає як рівень особистого матеріального добробуту, але його роль як інструментальних (кошти) чи термінальних (мети) цінностей життя. Інакше кажучи, економічна ідентичність індивіда повинна розумітись як наслідок процесу активного вибору їм свого членством певної соціальної групи.

Економічна ідентичність пов’язані з культурними і моральними традиціями. Вона на сформованих в менталітеті даного народу уявленнях про багатство та бідності, закріплених повсякденному свідомості, прислів’ях, приказках і анекдотах. Тому економічна ідентичність завжди передбачає і моральний аспект переживання свою приналежність групі власників (необов’язково усвідомлюваний особистістю), який тісно пов’язані з проявами соціальної справедливості.Аффективний компонент економічної ідентичності включає переживання свого членства з погляду ставлення до нього іншим людям, з позицій моральних і впливає побудова системи соціальних відносин із оточуючими: я – «бідний», зате чесний і тому заслуговую підтримки оточуючих, я – «багатий», отже благополучний і має ділиться з оточуючими [39].

>Экономико-психологический феномен економічної ідентичності може у ролі регулятора соціального поведінки особистості, міжособистісних і міжгрупових відносин. Як засвідчили наші дослідження, існує взаємозв’язок між економічної ідентичністю особи і специфікою її сприйняття й оцінки найближчого соціального оточення, модальністю ставлення до групам вищого чи низького економічного статусу загалом із особливостями соціального пізнання (причин майнової диференціації суспільства). Люди як висловлюють свої особистісні і соціальні якості у вигляді володіння матеріальними благами, але й роблять свої висновки про ідентичність іншим людям з урахуванням їх власності.

У структурі економічної ідентичності теоретично можна виділити її базові компоненти (когнітивний, афективний і поведінковий), які представляють досить великі освіти. Вони своє чергу диференціюються більш приватніекономико-психологические феномени. Усі компоненти економічної ідентичності, які становлять результат реально сформованих типів взаємодії соціально-психологічних і ступінь економічних змінних, інтегруються у межах більш загальній системи — економічного самосвідомості особистості як системиотрефлексированнихекономико-психологических феноменів, породжуваних психологічними відносинами «людина — економічне середовище» [38]. Ці компоненти є багаторівневі і багатоаспектні явища.

Усвідомлення себе, немов суб’єкта економічних відносин, передусім, відносин власності у вигляді формування економічної самоідентичності особистості, стає центральним компонентом економічного свідомості особистості.

1.1.2 Суб’єктивне сприйняття економіки. Економічне добробут

Відчуття економічного добробуту пов’язані з поняттям суб’єктивного добробуту.

Суб’єктивне добробут – поняття, лист про власне ставлення людини зі своєю особистості, життя і процесам, яке має важливе значення для особистості з погляду засвоєних нормативних поглядів на зовнішньою і внутрішньою середовищі і що характеризується відчуттям задоволеності [44].

У поняття суб’єктивного добробуту необхідно включатиме й конкретні форми поведінки, що дозволяють покращувати якість життя (знов-таки у всіх її іпостасях), дозволяють досягати високого рівня самореалізації.

Отже, суб’єктивне добробут особистості є інтегральне соціально-психологічне освіту, у тому числі оцінку і ставлення людини до свого життя і собі і несучий у собі активне початок. Вона містить все три компонента, психічного явища, — когнітивний, емоційний,конотативний (поведінковий), разом й характеризується суб’єктивністю, позитивністю і глобальністю виміру (E.Diener).

Тим більше що, в дослідженнях психологів, соціологів, філософів розглядаються різні аспекти суб’єктивного добробуту. Проте, загальний стан таке, що у центрі уваги дослідників виявляються потреби та наукові цінності, усвідомлення їх, своєї поведінки та результату діяльності з їх задоволенню, що викликає певне стан (задоволеність, щастя, позитивні емоції).

У дослідженнях суб’єктивного добробуту особистості приділяється велика увагу відповідності актуальних потреб суб’єктивним можливостям людини з їхньої задоволенню. Інакше висловлюючись, сфера потреби отримує найтісніший зв’язок із сферою самосвідомості. Відповідно, можна припустити, що з високих потребах, але низький рівень оцінюваної самостійно можливості задоволення потреб настає суб’єктивне неблагополуччя, зворотне співвідношення, мабуть, веде до добробуту. Отже, встановлюється зв’язок між актуалізацією потреб і усвідомленням реалізації [6].

Така ситуація у деяких випадках створює передумову посилення активності особистості, спрямованої необов’язково задоволення цієї потреби і, навіть «обхідного» шляху, через задоволення потреб іншого.Рефлексия ситуації та власних можливостей (претензій), і навіть залучення механізмів самовідносини, самосвідомості і приводять зміну індексу РБ.

При посиленні можливостей реалізації домагань посилюється і індекс добробуту. Для людини виявляється значно більше важливим не реальне досягнення, а сама можливість цього досягнення; можливість, закріплена або законодавчо, то її знання й розуміння, здобуту у процесі соціального розвитку [45].

Звідси важливим є розуміння те, що феномен суб’єктивного добробуту насамперед пов’язаний й не так до потреб та його реалізацією, а суб’єктивним ставленням особистості до можливості задоволення, подій життя і собі, його прагненнями, представленими у самосвідомості.

Західні дослідники більшою мірою вбачають зв’язок суб’єктивного добробуту з економічними обставинами життя. Проте отримані дані Р.Инглхарт свідчать на користь неоднозначності цьому разі [49]. Так, Р.Инглхарт показав, що переходити «від суспільства жалюгідній кількості до суспільства (екзистенціальної) безпеки різко підвищується суб’єктивне добробут», але таке залежність перестав бути лінійної і з досягненні певного порога економічного зростання, вже не збільшує у значній мері його індексу. Пояснення цих даних видається цілком переконливими: «… Це може пов’язуватися про те, що з зазначеному рівні голод не становить реальної проблеми більшість людей. Виживання починає прийматися як належне. Починають з’являтися, у великій числі,постматериалисти, а їм подальші економічні досягнення не додають добробуту». Понад те, якщо подальший економічного зростання становитиме погіршення нематеріального якості життя, це можуть призвести до їх зниження рівнів РБ.

Вітчизняний психолог До.Муздибаев з прикладу вивчення суб’єктивного почуття бідності встановлює і зворотний зв’язок: «суб’єктивне почуття бідності сприяє формуванню специфічноїсамоконцепции особистості (сприйняття себе, свого соціального статусу т. п.), особливих соціальних чекань йаттитюдов людей». Тут, з погляду криється дуже важлива як не глянь ідея, за якою, зокрема, «суб’єктивна» бідність заснована у її об’єктивного оцінювання як такої, але суб’єктивнотребуема від суспільства [23].

Інакше висловлюючись, повертаючись до нашої проблемі, як суб’єктивне добробут пов’язаний із економічним становищем суб’єкта, а й економічне становище пов’язані з суб’єктивним благополуччям [22].

Дослідники (Захаров, І. Гурвіч, Дж.Хакманом та О.Лоулером,Ю.П.Поваренков та інших.) підкреслюють і взаємозв’язок суб’єктивного добробуту з трудовими процесами – наявністю праці, змістом праці та взаємин у процесі, психологічних і соціально-психологічних особливостей праці [24].

Оскільки суб’єктивне добробут містить у собі оцінку, засновану на соціальному порівнянні, зіставленні, вона «>градуируется» за шкалою «суб’єктивне добробут» – «неблагополуччя» і південь від свого локусу в цій шкалою залежить спрямованість активності і сила мотивації. Тут дві основні варіанта: оцінка себе і своєюблагополучности тоді як іншими чи узагальненої особистістю іблагополучности інших у порівнянні зі своїми особистої. Активність також може бути спрямована, або під поза, або всередину чи взагалі відсутні (у разі нестачі мотивуючої сили).

Також значущою залежність суб’єктивного добробуту від рівня інтелектуального розвитку людини, його інформованості. Вочевидь, суб’єктивне добробут пов’язані з психофізіологічними властивостями, відбитими, зокрема, в вегетативному індексі, значення якого свідчить просимпатическом чипарасимпатическом зсуві (стан активності чи пасивності). Це з детермінант емоційного компонента суб’єктивного добробуту [27].

Суб’єктивне добробут, як випливає з вищесказаного, залежить від результатів соціалізації і південь від те, що для суб’єкта найважливішим, цінним, як і ступінь прагнення до чогось. Відповідно різним типам ціннісними орієнтаціями і мотиваційної структури можна назвати і певні типи суб’єктивного добробуту, свого роду йогомодусние комплекси.

- >Модус матеріального поповнення тісно пов’язані з матеріальної підструктурою особистості; передбачає особисту значимість матеріального збагачення і, рівень її повноти.

- >Модус особистісного (смислового) самовизначення.Включает систему реалізації особистісних смислів, життєвого сценарію що визначається залежно та умовами соціалізації.

- >Модус соціального («>отношенческого») самовизначення. Містить систему зв’язків і стосунків, які кваліфікуються як «необхідні і достатні» задля збереження внутрішнього рівноваги.

- >Модус особистісного (>характерологического) добробуту. Ставиться до суб’єктивної оцінці власного характеру, властивостей особистості з погляду їх прийнятності для кола явищ особистості (від коїться з іншими до самовідносини, від праці до «байдикування»).

- >Модус професійного самовизначення і зростання.Включает адекватність професійного самовизначення, задоволеність обраною професією, працею, стосунки з колегами, і ін.

- >Модус фізичного (соматичного) і психічного здоров’я. Містить систему поглядів на цінність здоров’я та перемоги визначає діяльність, спрямовану на оптимізацію здорового життя, поправлення здоров’я.

Визначаючи можливі підстави економічного добробуту,Т.Пойез і Дж. ОнГрумков виділяють задоволення і доходом, задоволення споживанням та цивільне задоволенні (системою, економічної політикою).

Індивідуальні ефекти ринку праці, споживчому ринку й регуляції відносин між уряд і громадянами може бути двох типів: витрати й результати.

Реальний економічний статус чоловіки й суб’єктивні психологічні оцінки його найчастіше відповідають одна одній. Можна зустріти кілька варіантів відображення у свідомості реального майнового становища. Адекватне, коли психологічна оцінка та реальне економічне становище практично збігаються. Другий варіант – це завищеною самооцінкою, коли ставлення до своєму економічному статусі перевищує реальне майновий стан, тобто.

7. Дайте визначення економічної свідомості.

Економічна свідомість –одна з центральних категорій сучасної економічної психології. Вона входить до системи понятійних координат науки та означає результати сприйняття суб’єктом тієї частини оточуючої дійсності, яка пов’язана з економікою, а також його свідомі дії та стани, нею обумовлені.

Економічна свідомість піддає дійсність емоційній оцінці, забезпечує економічну діяльність – у попередньому проектуванні дій та передбаченні їх наслідків, контролюванні економічної поведінки і керуванні нею, у здатності особи давати собі раду в оточуючому матеріальному світі, у власному економічному житті. Отже, економічна свідомість – не просто образ економічної дійсності, а особлива форма психічної діяльності, орієнтована на відображення і перетворення економічної дійсності.

М. Бункіна та В. Семенов зазначають, що економічна свідомість особистості формується на основі життєвих переживань, нагромадженого досвіду та подолання труднощів [1].

Враховуючи різноманітність економіко-психологічних підходів та можливостей їх застосування, О. Дейнека [3] звертає увагу на феномен економічної свідомості, притаманний господарюючому суб’єктові, що в російській науці стало традицією. Під економічною свідомістю, на її думку, слід розуміти системну складову свідомості, вищий рівень психічного відображення людиною економічних відносин.

Більшість дослідників економічної свідомості та економічного мислення розглядають економічну свідомість як внутрішньо суперечливе, багаторівневе утворення, яке в узагальненому вигляді відображає ступінь знайомства суб’єкта з економікою та раціональне ставлення до неї [5].

Економічна свідомість тісно пов’язана з економічною поведінкою, виступаючи в якості раціональної основи суб’єктивних її механізмів. Вона пов’язана також з економічною системою, являючи собою її суб’єктивний фундамент, так би мовити, “особистісну основу”.

Структура економічної свідомості в узагальненому вигляді може бути представлена за допомогою схеми (див. малюнок 1).

Розглянемо основні форми економічної свідомості.

Традиційно їх виділяють три: – масову, групову та індивідуальну.

8. Економічна психологія. питання № 8 Опишіть специфіку економічних емоцій та почуттів.

Емоції — це психофізіологічний процес, цілісна реакція організму, що відбиває відношення суб’єкта до об’єкта (іншому суб’єктові) у ситуації невизначеності. Емоції офарбовують й у такий спосіб закріплюють індивідуальний досвід в економічній сфері, впливають на економічну поведінку. Завдяки емоційній пам’яті корисні форми поведінки закріплюються, а невдалі відкидаються.

1. Модальність (знак) емоцій та інтенсивність емоцій.

Позитивні емоції, гарний настрій стимулюють більш споживчу активність, тому використаються різні фактори (зорові, слухові, нюхові й ін.), що піднімають настрій у магазинах, супермаркетах, у місцях розваг. Позитивні емоції підсилюють оптимістичні очікування, які збільшують незаплановані витрати й знижують прагнення споживача заощадити. Дія негативних емоцій протилежна.

Завдяки емоції активізуються енергетичні резервні можливості в ситуації невизначеності. Однак для різних ситуацій, видів діяльності необхідний різний рівень активації.

Прояв закону Йеркса-Додсона в складній та простій діяльності.

Рівень активації

Відповідно до закону Йеркса-Додсона, існує оптимальний рівень порушення, бажання, емоційно-мотиваційного забезпечення діяльності. Як видно з мал., взаємозв’язок успішності діяльності й інтенсивності бажання нелінійний, він має вигляд U-образної інвертованої кривої. При занадто високому рівні порушення бажання, когнітивні компоненти діяльності руйнуються, відбувається зсув мети на результат (енергія йде на подання результату, на страх його не одержати).

Закон Йеркса-Додсона проявляється й у споживчому законі. Чим важливіша покупка, привабливіший продукт (підвищений рівень порушення), тим більша ймовірність у ситуації інформаційного перевантаження (складності вибору) допустити помилки. Інформаційне перевантаження може бути спровоковане розмаїтістю товарів і послуг, необхідністю обліку багатьох факторів вибору (ціна, надійність, престиж, новизна й ін.), суперечливими джерелами інформації про продукт, дефіцитом часу вибору.

2. Зміст емоцій.

Впливає на економічну поведінка в цілому й особистий емоційний профіль, а саме зміст, характер переважаючих емоцій і почуттів, тих вищих емоцій, які конкретній людині особливо бажані.

Наступні чотири почуття зафарбовують сферу діяльності.

Праксичні емоції й почуття виникають, коли є бажання домогтися успіху в роботі, коли захоплений справою, відчуваєш втому разом з почуттям задоволення й любуєшся результатом. У трудоголиків має місце висока потреба в праці.

Гностичні (від греч. gnosіs — знання) емоції пов’язані з бажанням проникнути в суть явища, радість відкриття істини, прагнення перебороти протиріччя, розкласти все по поличках.

Глоричні (від лат. glorіa — слава) емоції пов’язані з бажанням самоствердження, визнання й пошани. Вони підштовхують людину до самовдосконалення, саморозвитку. З ними нерозривно зв’язані почуття враженого самолюбства, бажання взяти реванш. Крайня виразність глоричних емоцій проявляється у вигляді невгамовної спраги слави, нагород, почестей, що пов’язане з порушенням моральних заборон.

Пунічні (від лат. pugna — боротьба) емоції базуються на потребі в боротьбі, бажанні перебороти небезпеку, переживати азарт, ризик. Їх супроводжує почуття емоційної й вольової напруги, граничної мобілізації своїх фізичних і розумових здатностей. Якщо вони захльостують людину, вона губить голову.

Альтруїстичні (пов’язані з обміном і розподілом) — це безкорисливе бажання приносити іншим радість і щастя, почуття занепокоєння й турботи від комусь, співпереживання, ніжність, відданість. Крайній ступінь небезпечний вигорянням до бездушшя. Зустрічається й альтруїзм зі знаком мінус, коли людина чекає лиха інших, щоб продемонструвати свої таланти.

У класифікацію включені також естетичні, гедоністичні, комунікативні й романтичні переживання. Естетичні емоції обслуговують потреба в прекрасному, насолоді красою, гармонією. Вони забезпечують радість життя, повноцінність буття, але усвідомлюються як цінність далеко не всіма.

Гедоністичні емоції виражають потребу в тілесному й щиросердечному комфорті. Вони приносять насолоду від смачної їжі, сонця, тепла, приємної обстановки та інші. Бажання переживати гедоністичні емоції залежить від бажання працювати й здобувати. Але якщо гедонізм стає сенсом життя, швидко наступає нудьга, пересичення й неминуща утома.

Комунікативні емоції й почуття — бажання спілкуватися, ділитися своїми думками й переживаннями, знаходити їм відгук. Ці емоції часто посідають перше місце в жінок, а в чоловіків — третє.

Романтичні емоції — це очікування незвичайного, чуда, що вабить почуття далечини, прагнення до незвіданого й таємничому. Це притягання лиховісного, магічного. Вони стимулюють створення нового, відкриття невідомого, але при занадто великий втягненості в світ казок є небезпека піти від реального світу зовсім.

3. Емоційний споживчий вибір.

Емоція або раціональний розрахунок відіграє провідну роль при покупці? Все залежить від характеру товарів і послуг і від особистості покупця.

Чим експресивніше товар (викликає сильні яскраві емоції, «заражає», притягає), тим більшою мірою придушуються когнітивні компоненти оцінювання й вибору товару, тобто вибір стає менш обміркованим. Експресивність продукту скоріше пов’язана із престижем, виразністю, «модністю», почуттєвою привабливістю, чим з його функціональним й утилітарним призначеннями. Наприклад, експресивність одягу служить її психосоціальним цілям, тоді як її захисні властивості — функціональним.

Емоційному вибору властиві внутрішня цілісність і нерозчленованість, самосфокусованість і нез’ясовність. Експресивний товар породжує емоційні судження, які тісно пов’язані з образом «Я» і погано вербалізуються. «Це моє», «мені це подобається», «це не для мене», «саме це мені підходить» — приклади особистих емоційних суджень на відміну від когнітивних: «ця річ дешева й добротна», «у машині багато місця», «натуральні тканини — здоров’я».

Часто емоційний вибір стає ведучим при відборі з декількох альтернатив (направляє й утримує увагу). Виділяє щось із навколишні й створює перше враження емоційний вибір, а при остаточному виборі здійснюється інформаційний пошук і раціональний розрахунок. Чим вище зацікавленість у результаті,чим важливіше зробити правильний вибір, тим скоріше обмірковування буде домінувати над емоціями.

9. Опишіть перцептивну сферу економічної поведінки.

Перцептивна сфера економічної поведінки пов’язана з особливостями сприйняття грошей та заощаджень, ставленням до товарів, послуг. Несвідома перцепція в рамках маркетингової галузі виявляється як психологія споживача, психологія реклами, методів продажу тощо.

У міру досягнення певного рівня добробуту людина починає частина одержуваних коштів накопичувати, робити заощадження. Заощадження — частина особистого доходу (особисті заощадження) або доходу підприємства (нерозділена прибуток), яка не витрачається на поточне споживання.

Прагнення робити накопичення передбачає наявність певних цілей і мотивів, які залежать від типу особистості, життєвих цілей, короткочасних і перспективних планів.

Схильність до зберігання грошей може бути психологічною рисою людини , але вона вдало підкріплюється умовами проживання , розвитком банківської інфраструктури , стійкістю розвитку країни. Історично перший вид зберігання грошей — скарби. Проблема скарбів як засобу збереження багатства характерна для країн , в яких пізно стала розвиватися банківська система , існувало недовіра до державних економічним акціям , часто відбувалися військові та політичні події , докорінно змінювали влада , ієрархії , граніци.Сегодня скарби зазнали істотну трансформацію : гроші не закопують і не замуровують . У нашій країні , за підрахунками фахівців , на руках зберігається велика кількість заощаджень вилучених з обігу. Це так званий » панчіх Психологічно ж до укриття скарбів більш схильні інтроверти , обережні , недовірливі люди , важко переносять втрати . Специфічним видом накопичення грошей , точніше , збагачення , є фальшивомонетництво , що висвітило тип людей , що віддає перевагу легкий вид великого заробітку поза створення матеріальних чи духовних цінностей . Можливо ставлення до грошах не накопительского , а колекціонерського . Колекціонування грошей ніякого відношення до збагачення не мало . Багато норм і правил поведінки в окремих верствах населення формувалися , виходячи з цілей збереження багатства в одних руках. Такі правила успадкування англійської знаті ( спадкоємець — старший син) , таке правило целібату ( безшлюбності католицького духовенства ) , прийнятого ще в ХIII столітті для того , щоб не дробити церковні землі між спадкоємцями.

Поведінка споживачів — поняття широке і включає в себе не тільки процес покупки продукту (послуги , роботи) , а й також поведінка споживачів до покупки і після її здійснення . Розглядаючи поведінку споживачів до покупки , працівники організації, що вивчають товар і ринок його збуту ( маркетологи ) , розглядають причини, які можуть вплинути на рішення купити даний товар або відмовитися від його придбання . На результат вибору можуть вплинути сім’я, група , яка для індивіда є певним стандартом , тобто референтна група . При покупці маркетологи розглядають реакцію споживачів , вивчають , яким чином споживач буде робити покупку. Поведінка споживачів — поняття широке і включає в себе не тільки процес покупки продукту (послуги , роботи) , а й також поведінка споживачів до покупки і після її здійснення . Розглядаючи поведінку споживачів до покупки , працівники організації, що вивчають товар і ринок його збуту ( маркетологи ) , розглядають причини, які можуть вплинути на рішення купити даний товар або відмовитися від його придбання . На результат вибору можуть вплинути сім’я, група , яка для індивіда є певним стандартом , тобто референтна група . При покупці маркетологи розглядають реакцію споживачів , вивчають , яким чином споживач буде робити покупку.

Психологія реклами — займається оцінкою потреб або очікувань споживачів , створюючи попит на підлягає збуту продукт. Реклама сьогодні є найсильнішим методом впливу на людську свідомість , людську психіку.

На сьогоднішній день психологія і реклама це тісно пов’язані і майже не разделімие поняття. Головне завдання рекламодавця і мета психології реклами — це спонукати споживача придбати рекламований товар , виріб , скористатися послугою. На це спрямовані всі мислимі і немислимі зусилля творців реклами . Суть психології реклами полягає у впливі на споживача , використовуючи при цьому всі відомі психологічні феномени та закономірності.

10. Визначте економічне уявлення та економічне мислення.

Економічні уявлення і економічне мислення: уявлення про те, як функціонує економіка, створюється суб’єктивний економічний образ; здатність суб’єкт-соціальної людини або соціальної групи відображати, осмислювати економічні явища, пізнавати їх сутність, засвоювати і співвідносити економічні поняття, категорії, теорії з вимогами економічних законів, з реальністю і на цій основі будувати свою економічну діяльність;

Економічне уявлення це уявлення про те як функціонує економіка, як створюється економічний суб’єктивний образ; здатність людини або соціальної групи відображати, розуміти економічні явища, пізнавати їх сутність,засвоювати та спів ставляти економічні поняття, категорії, теорії з вимогами економічних законів, з обективною реальністю та на основі цього будувати власну економічну діяльність.

Економічне мислення в свою чергу е системою поглядів людини на закономірності економічного розвитку, сутність економічних явищ і процесів та причини їх виникнення. Таке мислення є структурним елементом людського мислення загалом. Визначальним фактором економічного мислення є характер існуючих відносин власності,місце людини у суспільному розподілі праці, рівень її освіти. Найважливішими елементами економічного мислення є уміння знаходити оптимальні рішення для зрозтання економічної ефективності окремого підприємства, галузі та народного господарства, оволодіння найновішими методами технологічних, проектно – конструкторських розробок,техніко – технологічна культура, орієнтування на раціональне використання економічних і природних ресурсів. Правильне економічне мислення забезпечує раціональне управління діями людини на робочому місці, у масштабі підприємства. Економічне мислення бувє:

шаблонним, коли рішення приймається за звичаєм, на рівні здорового глузду;

творчим, яке характеризується виробленням нових методів вирішення завдань та досягнення мети.

11. Вольові компоненти економічної свідомості:: економічні норми, економічний інтерес, економічний вчинок, економічна діяльність. 

Вольові компоненти економічної діяльності – включають в себе потреби досягнення суб’єктами бізнесу конкретних економічних результатів, складну ієрархію мотивів економічної діяльності та низку економічних інтересів. Важливим структурним компонентом економічної діяльності є мотиви, що нерозривно пов’язані з економічною свідомістю .Мотиви можуть бути різні: інтерес до змісту і процесу діяльності, обов’язок перед суспільством, самоствердження, прагнення до матеріального статку і т.п. Значне місце мотиви займають у структурі економічної діяльності.

Економічний інтерес розвивається на основі мотиву, але під регулярним впливом норм

Економічні норми, як правило, закріплюються юридично, набуваючи статусу правових, та наділяються відповідними засобами контролю (санкціями) за невиконання.

Якщо розглядати власність як певну форму влади економічних благ над людиною, то економічний інтерес – це форма дії влади власника на волю суб’єкта господарювання та джерело господарської активності .Ще А. Сміт наголошував на різниці трудової активності людини на своєму і на нічиєму полі. 

Економічні інтереси є формою вияву різних типів і форм відносин власності. Відповідно до їх кількості розрізняють кількість типів і форм економічних інтересів. Так, існування трьох основних типів власності (приватної, колективної та державної) зумовлює існування приватних, колективних та суспільних економічних інтересів.

Економічні інтереси визначаються місцем людей в економічній системі. Ці інтереси є формою прояву відповідних видів економічних потреб, усвідомлення їх окремим індивідом, трудовим колективом та суспільством. Кожний суб’єкт економічних відносин є носієм конкретного інтересу. Скільки суб’єктів економічних відносин, стільки й економічних інтересів. Серед цієї групи інтересів виділяють особистий, колективний і суспільний. Особистий економічний інтерес охоплює потреби, пов’язані з реалізацією приватної власності, прав володіння та користування, управління, отримання доходів Особисті інтереси виражає необхідність задоволення різноманітних потреб окремої людини; колективні інтереси – потреб трудового колективу; суспільні – сукупних потреб суспільства.

Економічні інтереси можна класифікувати і за іншими критеріями. За ознакою важливості розрізняють інтереси головні та другорядні, за часовою ознакою – поточні та перспективні, за об’єктом інтересів – майнові, фінансові, інтелектуальні, інтереси режиму праці та вільного часу, комфорту, умов праці й життя; за ступенем усвідомлення – дійсні та помилковіРеалізація економічних інтересів здійснюється через досягнення їхніми суб’єктами конкретних економічних цілей. Так, реалізація індивідуальних інтересів забезпечується через зростання індивідуальних доходів

Економічний вчинок – це особистісна форма економічної поведінки. Економічний вчинок включає творчий акт вибору цілей та засобів економічної поведінки.

Економічна діяльність – це активна взаємодія з економічною системою, в ході якої людина виступає суб’єктом, який цілеспрямовано впливає на об’єкт та задовольняє в такий спосіб власні економічні потреби. Економічна діяльність є, крім того, сукупністю соціально-економічних та організаційно-виробничих зв’язків між господарюючими суб’єктами в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання матеріальних благ, послуг і доходів.

12. .Розкрийте сутність поняття «психологія грошей»

Психологія грошей  - розділ економічної психології, що вивчає зміну психіки людей та їх поведінки під впливом грошей.Гроші є фактором формування психіки людини у виживанні, існуванні, самозадоволенні, посіданні певної страти в суспільстві тощо .  Без дослідження ролі грошей в психологічному розвитку особистості неможливо розкрити механізм реалізації особистісних інтересів, які прямо впливають на установки та мотивацію економічної діяльності людей. Як підкреслює російський економіст В. Автономов, гроші, поряд з іншими речами, можна вважати метою економічної поведінки. Через них людина задовольняє свої потреби, зокрема таку сутнісну, як потреба в свободі.

Дослідження психології грошей тільки-но розпочинаються, хоча ще в класичних психологічних школах можна знайти паростки таких наукових пошуків. Проте єдиної теорії чи якоїсь всеохоплюючої праці з психології грошей ще немає. Трапляються тільки окремі розвідки, в яких робляться спроби відстежити сприйняття грошей людьми, вплив грошей на переконання і установки людей, ставлення до грошей чоловіків і жінок, аналіз грошей як фактора любові і свободи.

Психологія грошей розглядається в широкому і вузькому сенсі слова .  Психологія грошей у вузькому сенсі слова характеризує психологічне сприйняття грошей людьми, суспільством, державою; розглядає зв’язок грошей з цілями, мотивами, інтересами суб’єктів економічної діяльності. У широкому сенсі психологія грошей відображає їх вплив на свідомість людей, на їх поведінку і відносини, що панують у суспільстві.  Між грошовою психологією і економічною поведінкою суб’єктів господарської діяльності існує двоякий зв’язок. З одного боку, наявність грошей і грошових відносин впливає на психологію економічної поведінки учасників процесу виробництва, обміну, споживання, викликаючи численні людські емоції, дрібні і великі конфлікти, боротьбу і навіть війни. З іншого боку, психологія людини, соціальних груп впливає на характер руху і використання грошей. Наприклад, породження фінансової паніки внаслідок психологічно обумовленого страху втрати грошей, цінних паперів, майна.  У сучасних умовах можна говорити про суто психологічні,  віртуальні гроші,  які представляють уявні образи, за якими не стоять реальні грошові образи. На таких грошових ілюзіях побудовані численні способи фінансового навіювання, обману у вигляді фінансових пірамід, проектів, незабезпечених грошових обіцянок, які можуть призводити до різних негативних наслідків, аж до фінансової кризи.  Таким чином, у міру розвитку ринків, економічної взаємодії гроші стали невід’ємним елементом як економічних, так і соціальних, людських стосунків. 

Психологія грошей є однією з центральних проблем економічної соціалізації, де гроші розглядаються як головний фактор, завдяки якому забезпечується входження індивіда в світ економіки. З психологією грошей пов’язана проблема багатства і бідності. В економічній реальності людина перебуває у двох сферах – духовній і речовій. Гроші є узагальненою формалізованою стороною речового світу. Наявність різних речей у людей встановлює між ними певну ієрархію, яку вони сприймають природно і прагнуть посісти в ній певне місце.

Соціальна стратифікація за ступенем багатства і кількістю власності супроводжується соціальною нерівністю – фундаментальною ознакою сучасної цивілізації. Відносини в суспільстві через соціальну нерівність завжди перебували у стані хиткої рівноваги. Вона порушувалась у випадку погіршення життя бідних, посилення тиску на них

13. . Опишіть специфіку монетарних стосунків.

Гроші — необхідний атрибут функціонування економіки в сучасному світі.



Страницы: Первая | 1 | 2 | 3 | ... | Вперед → | Последняя | Весь текст


Предыдущий:

Следующий: